Караул-Оба: гора на сторожі раю та пекла
Почати

За 10 км від на захід від Судака, між селищами Веселе та Новий Світ, пролягає заповідний гірський масив Караул-Оба. Назва його головної вершини (341 м над рівнем моря) перекладається як «вартова гора»: краєвид з неї цілком пояснює та підтверджує це найменування. Якщо роззирнутись на захід, то до самої Ведмідь-Гори немов на долоні опиниться ціле південне узбережжя Криму, на в протилежному ж боці буде видно ціле східне узбережжя до мису Меганом. Чудовими кримськими краєвидами та мальовничими затоками біля підніжжя масиву можна милуватися з оригінальної «лавки Голіцина», вирубаного у скелі. Шлях на Караул-Оба пролягає через дві мальовничі ущелини. У «Долині пекла» з похмурими стрімкими скелями, що ніби змикаються над головою, можна оглянути вражаючі гірські обриви з таємничими тріщинами і кам’яні хаоси. Тут сховалися кілька печер, найцікавіша з яких – т. зв. Холодна: в будь-яку пору року температура в ній залишається незмінною – 10 градусів тепла. У світлішій і просторішій «Долині раю» можна натрапити на закручені спіраллю кам’яні сходи, які могли спорудити ще таври безліч століть тому: після того, як сходи були зруйновані землетрусом, їх реконструювали за наказом князя Лева Голіцина. Сама ж гора Караул-Оба становить собою кораловий риф, утворений за юрського періоду. Особливо зацікавили дослідників виявлені тут уламки таврської кераміки, що вросли в закам’янілий корал разом із голками морського їжака.

Караул-Оба: гора на сторожі раю та пекла
Фото кримської фотокореспондентки Тетяни Москаленко

Знаменита «вартова гора» й однойменним археологічним комплексом, який є пам’яткою археології національного значення; у жовтні 2015 р. окупанти незаконно змінили її значення на «федеральне». Комплекс пам’яток налічує таврську стоянку, святилище, сховище та руїни фортеці на західному схилі Караул-Оба, збудованої, ймовірно, ще за часів правління боспорського царя Асандра (47-17 рр. до н. е.) задля боротьби з піратством, контролю племен таврів та убезпечення каботажного плавання за маршрутом Боспор-Херсонес. Укріплення могло охороняти порт Афінеон, який, найвірогідніше, знаходився тут-таки, на березі затоки. За припущеннями археологів, на самій вершині гори в ті часи стояла сторожова вежа, що була частиною античного форту: тут були знайдені кам’яні ядра для метання з пращі та крем’яні знаряддя. Стоячи на береговому урвищі 70 м заввишки, фортеця добре проглядалася з суден, що проходили повз узбережжя, і була для них орієнтиром. Прикордонний приморський форт Боспорського царства, проіснувавши 50-60 років, занепав за часів боспорського правителя Аспурга (8-37 рр. н. е.): гарнізон був виведений, всі цінні речі вивезені, укріплення зруйновані.

Фортеця отримала ім’я за старою назвою селища Веселе, за 4 км від якого вона розташована, – Кутлак. Руїни її мурів, споруджених на глині з місцевого сланцю та пісковику, були виявлені у 1982 р. на площі приблизно 1,5 тис. кв. м. Периметр оборони сягав 200 м. На значних ділянках стіни збереглися до 3-4 м заввишки; ймовірно, їхня початкова висота з парапетами сягала 5-6 м. Товщина стін різна, від 60 см до 3 м. Укріплення було збудоване у формі п’ятикутника з чотирма потужними, колись двоповерховими, прямокутними вежами та бастіоном на північно-західному куті. Фортеця мала повний периметр стін, але з півдня, над урвищем, височіла не повноцінна стіна, а капітальна огорожа. Одна з веж, 10х10 м, виконувала роль донжона. Всередині фортеці під час розкопок були виявлені залишки казарм, чотирьох будинків та криниці, що поповнювала запаси води під час облоги (зазвичай питна вода бралася з джерела, розташованого неподалік). Загалом гарнізон укріплення міг налічувати до 100 осіб: складали його майже неписьменні вихідці з близької Феодосії та заморської Фракії, що вміли виготовляти непогані глиняні вироби та працювати з металом. Фортеця не мала жодної брами, через які могли б проїжджати вози, зате східна та південно-західна вежі мали хвіртки.

Караул-Оба: гора на сторожі раю та пекла
Фото кримської фотокореспондентки Тетяни Москаленко

На природному майданчику на вершині Караул-Оба було виявлено залишки великих вогнищ, у яких були знайдені фрагменти амфор та глиняного посуду, що датувалися I ст. до н. е. – I ст. н. е. Зільник з аналогічним матеріалом було знайдено біля початку «сходів таврів», неподалік від стежини на нижньому майданчику. На західному схилі гори були виявлені розташовані ярусами природні гроти зі слідами кіптяви на стінах: до них ведуть сходи, так само вирубані у скелі.

Розкопки дозволили встановити, що нижній горизонт пам’ятки стратиграфічно складають матеріали, притаманні багатоваликовій та сабатинівській культурам середньої та пізньої бронзової епохи. Вище було виявлено горизонт із матеріалами кизил-кобинської культури, перекритий шаром із матеріалами античних і римських часів. У підйомному матеріалі були виявлені фрагменти кераміки 2-ї половини IX ст.: це може свідчити про те, що життя в цій місцевості не завершилося після зникнення таврів. Загалом комплекс пам’яток на горі Караул-Оба становить собою унікальне поєднання природного ландшафту й археологічних споруд. Фактично це єдиний у східному Криму багатошаровий об’єкт, який функціонував від бронзової епохи до раннього середньовіччя.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Сергій Конашевич

Автор численних культурологічних публікацій, редактор ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: