Караул-Оба: гора на сторожі раю та пекла
Фото кримської фотокореспондентки Тетяни Москаленко
Почати

За 10 км від на захід від Судака, між селищами Веселе та Новий Світ, пролягає заповідний гірський масив Караул-Оба. Назва його головної вершини (341 м над рівнем моря) перекладається як «вартова гора»: краєвид з неї цілком пояснює та підтверджує це найменування. Якщо роззирнутись на захід, то до самої Ведмідь-Гори немов на долоні опиниться ціле південне узбережжя Криму, на в протилежному ж боці буде видно ціле східне узбережжя до мису Меганом. Чудовими кримськими краєвидами та мальовничими затоками біля підніжжя масиву можна милуватися з оригінальної «лавки Голіцина», вирубаного у скелі. Шлях на Караул-Оба пролягає через дві мальовничі ущелини. У «Долині пекла» з похмурими стрімкими скелями, що ніби змикаються над головою, можна оглянути вражаючі гірські обриви з таємничими тріщинами і кам’яні хаоси. Тут сховалися кілька печер, найцікавіша з яких – т. зв. Холодна: в будь-яку пору року температура в ній залишається незмінною – 10 градусів тепла. У світлішій і просторішій «Долині раю» можна натрапити на закручені спіраллю кам’яні сходи, які могли спорудити ще таври безліч століть тому: після того, як сходи були зруйновані землетрусом, їх реконструювали за наказом князя Лева Голіцина. Сама ж гора Караул-Оба становить собою кораловий риф, утворений за юрського періоду. Особливо зацікавили дослідників виявлені тут уламки таврської кераміки, що вросли в закам’янілий корал разом із голками морського їжака.

Караул-Оба: гора на сторожі раю та пекла
Фото кримської фотокореспондентки Тетяни Москаленко

Знаменита «вартова гора» й однойменним археологічним комплексом, який є пам’яткою археології національного значення; у жовтні 2015 р. окупанти незаконно змінили її значення на «федеральне». Комплекс пам’яток налічує таврську стоянку, святилище, сховище та руїни фортеці на західному схилі Караул-Оба, збудованої, ймовірно, ще за часів правління боспорського царя Асандра (47-17 рр. до н. е.) задля боротьби з піратством, контролю племен таврів та убезпечення каботажного плавання за маршрутом Боспор-Херсонес. Укріплення могло охороняти порт Афінеон, який, найвірогідніше, знаходився тут-таки, на березі затоки. За припущеннями археологів, на самій вершині гори в ті часи стояла сторожова вежа, що була частиною античного форту: тут були знайдені кам’яні ядра для метання з пращі та крем’яні знаряддя. Стоячи на береговому урвищі 70 м заввишки, фортеця добре проглядалася з суден, що проходили повз узбережжя, і була для них орієнтиром. Прикордонний приморський форт Боспорського царства, проіснувавши 50-60 років, занепав за часів боспорського правителя Аспурга (8-37 рр. н. е.): гарнізон був виведений, всі цінні речі вивезені, укріплення зруйновані.

Фортеця отримала ім’я за старою назвою селища Веселе, за 4 км від якого вона розташована, – Кутлак. Руїни її мурів, споруджених на глині з місцевого сланцю та пісковику, були виявлені у 1982 р. на площі приблизно 1,5 тис. кв. м. Периметр оборони сягав 200 м. На значних ділянках стіни збереглися до 3-4 м заввишки; ймовірно, їхня початкова висота з парапетами сягала 5-6 м. Товщина стін різна, від 60 см до 3 м. Укріплення було збудоване у формі п’ятикутника з чотирма потужними, колись двоповерховими, прямокутними вежами та бастіоном на північно-західному куті. Фортеця мала повний периметр стін, але з півдня, над урвищем, височіла не повноцінна стіна, а капітальна огорожа. Одна з веж, 10х10 м, виконувала роль донжона. Всередині фортеці під час розкопок були виявлені залишки казарм, чотирьох будинків та криниці, що поповнювала запаси води під час облоги (зазвичай питна вода бралася з джерела, розташованого неподалік). Загалом гарнізон укріплення міг налічувати до 100 осіб: складали його майже неписьменні вихідці з близької Феодосії та заморської Фракії, що вміли виготовляти непогані глиняні вироби та працювати з металом. Фортеця не мала жодної брами, через які могли б проїжджати вози, зате східна та південно-західна вежі мали хвіртки.

Караул-Оба: гора на сторожі раю та пекла
Фото кримської фотокореспондентки Тетяни Москаленко

На природному майданчику на вершині Караул-Оба було виявлено залишки великих вогнищ, у яких були знайдені фрагменти амфор та глиняного посуду, що датувалися I ст. до н. е. – I ст. н. е. Зільник з аналогічним матеріалом було знайдено біля початку «сходів таврів», неподалік від стежини на нижньому майданчику. На західному схилі гори були виявлені розташовані ярусами природні гроти зі слідами кіптяви на стінах: до них ведуть сходи, так само вирубані у скелі.

Розкопки дозволили встановити, що нижній горизонт пам’ятки стратиграфічно складають матеріали, притаманні багатоваликовій та сабатинівській культурам середньої та пізньої бронзової епохи. Вище було виявлено горизонт із матеріалами кизил-кобинської культури, перекритий шаром із матеріалами античних і римських часів. У підйомному матеріалі були виявлені фрагменти кераміки 2-ї половини IX ст.: це може свідчити про те, що життя в цій місцевості не завершилося після зникнення таврів. Загалом комплекс пам’яток на горі Караул-Оба становить собою унікальне поєднання природного ландшафту й археологічних споруд. Фактично це єдиний у східному Криму багатошаровий об’єкт, який функціонував від бронзової епохи до раннього середньовіччя.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Сергій Конашевич

Автор численних культурологічних публікацій, редактор ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: