Ялівцевий затишок Канаки
/

Ялівцевий затишок Канаки

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Ялівцевий затишок КанакиПриморське кримське шосе в’ється, мов кручена гірська річка, через увесь курортно-виноградний південно-східний Крим. Автобуси і машини долають серпантини шосе довго, то втягаючи себе на височину перевалів, то на гальмах сповзаючи в невеличкі долини крихітних річок, що несуть в Чорне море чисту воду гірських джерел. Узимку дороги майже пусті, літній сезон заповнює їх чередами екскурсійних автобусів.

Ялівцевий затишок КанакиКрим уздовж цієї траси настільки багатий історією й краєвидами, що всю дорогу є і про що слухати, і чим милуватися. Промайнуть у вікнах волошинський Коктебель і Отузі, неймовірної краси Кара-Даг. На лічені секунди дасть помилуватися собою з перевалу понад долиною К’оз фантастична країна Меганом. Далі Судак зі своєю славетною фортецею, а за ним – Новий Світ з візерунчастими мисами середньовічного Парадизу, за Капсихором нагадає про генуезьку давнину руїна замку братів ді Гуаско, а там і село Скуті, сучасний Ускют.

Ялівцевий затишок КанакиІ ось, нарешті, Канака. Рівно півдороги між Судаком і Алуштою, довга вузька долина гірської ріки, якої вже нема. А була! Старі люди розповідають, що в її гирлі був порт, кораблі з моря входили в річку, проте коли це було, за яких царів і героїв, не кажуть. До речі, річечку цю згадує Максим Горький. В одну зі своїх кримських мандрівок, добираючись від однієї робочої артілі до іншої, він на початку вересня якось мав очікувати добрячих дві доби, поки бурхлива після злив Канака увійде в береги. А ось що писав про ці місця за сто років до того дослідник Петро Симон Паллас: «Великий струмок, що висихає влітку, а восени і в дощову пору при його розливі досягає 30 сажнів (60 метрів) ширини, повинен витікати з половини висоти альпа, впадаючи в море. Татари називають цей струмок «Канака». Тепер цю річку можна побачити тільки після гарної зливи в горах.

Ялівцевий затишок КанакиАле справжнім багатством Канакської балки є реліктовий гай ялівцю високого і фісташки туполистої. Ці рослини пережили льодовиковий період і збереглися подекуди на Південному березі в Форосі, у Нікітського ботанічного саду на мисі Мартьян, у Канаці, в Новому Світі.
Щодо назви «Канака», то в цій частині Криму назви взагалі красиві, незвичайні: Карабі, Арпат, Капсихор, Туак тощо. Часто-густо мають спірний переклад, історичне переплетення мов у Криму дозволяє висувати різні версії.

Є припущення, що «Канака» – від «конак», що у тюркських мовах означає «ночівля». Це тлумачення висунув сімферопольський краєзнавець Ігор Белянський. Є і більш співзвучний варіант, хоча його відповідність ще треба довести: «ханака», тобто «поклоніння».
А є ще грецька, міфічна версія, згідно з якою Канака – ім’я доньки бога вітрів Еола, дружини Посейдона, володаря усіх морів, і Чорного, яке обіймає цей дивний півострів тисячі років.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Максим Дубов’яз

Автор культурологічних матеріалів, журналіст газети "Кримська світлиця". Видавець: ТОВ "Видавничий дім "Українська культура"

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: