ЯК КАРАЇМИ ПРИКРАШАЛИ ЄВПАТОРІЮ
Будинок Аарона Шакая в Євпаторії
///

Як караїми прикрашали Євпаторію

Почати
Садук Ілліч Шакай
Садук Ілліч Шакай

У другій половині ХІХ ст. Євпаторія була зовсім не схожою на зелене й комфортне місто. Але поступово містяни почали усвідомлювати всі вигоди географічного розташування Євпаторії, і перетворювати її на привабливе місце як для містян, так і для гостей, зокрема облаштовувати сади.

Все почалося з Шакаєвського саду. Він є найдавнішим місцем відпочинку в цьому краї. Сад, що розташований на чотирьох гектарах, названий на честь свого засновника Садука Ілліча Шакая.

Пам'ятник С. І. Шакаю (не зберігся)
Пам’ятник С. І. Шакаю (не зберігся)

Вперше він згадується в 1888 р. Колись сад розташовувався на околиці міста, та тепер це його центр. Садук Ілліч, відомий своєю працею на користь караїмської громади, її гевір (голова), випускник мідраша (караїмської релігійної школи) на початку 1870-х рр. придбав кілька десятин засоленої землі неподалік берега моря. Він не пожалів ані коштів, ані добрив для того, аби ця земля ожила, та насадив на ній різні декоративні дерева, переважно берест, шовковицю й акацію. Занедбана ділянка перетворилася на розкішний і квітучий сад. Його приклад надихнув інших євпаторійців купувати землі поруч, удобрювати їх, і розбивати сади, закладати виноградники. Мрія Шакая: довести, що на піщаній землі між Карантином і Мойнакським озером можуть квітнути сади – стала реальністю. З легкої руки Садука Ілліча Євпаторія за якийсь час стала містом-садом. Нові райони Євпаторії становили разючий контраст зі старими кварталами, де зелені майже не було. Свій сад Шакай згодом подарував місту. Протягом тривалого часу він залишався єдиним відкритим для публіки місцем відпочинку; там легко дихалося свіжим повітрям, тож сад став улюбленою локацією для проведення різних урочистостей та свят. Садук Ілліч Шакай брав участь у багатьох доброчинних проєктах, кілька разів обирався гласним міської думи, був нагороджений трьома золотими медалями. На честь фундатора сад та вулицю поруч було названо його ім’ям. У радянський час Шакаєвську вулицю було перейменовано на вулицю Белінського. Садук Ілліч Шакай помер у 1895 р., його було поховано в заснованому ним саду. Там встановлено величний пам’ятник з чорного мармуру. В 1905 р. частину саду зайняв перший у місті санаторій – Приморський. Нині Шакаєвський сад – парк військового санаторію на вул. Леніна.

В радянські часи пам’ятник Шакаю прибрали, а постамент віддали іншому Іллічу – використали під бюст Леніна. Війну цей бюст не пережив, а у повоєнний час було знищено й постамент. Але справедливість було відновлено. 16 квітня 2010 р. в колишньому саду Шакая на його честь було встановлено пам’ятний знак, у відкритті якого взяли участь представники караїмської громади. Але сад залишився з іменем того Ілліча, який не має відношення ані до Євпаторії, ані до караїмів.

Відкриття пам'ятного знаку на честь С. І. Шакая. 2010
Відкриття пам’ятного знаку на честь С. І. Шакая. 2010

Садук Ілліч був не єдиним представником цієї родини, хто сприяв благоустрою рідного міста. Аарон Мойсеєвич Шакай, євпаторійський купець, відомий нащадкам завдяки чудовій пам’ятці архітектури, одній з найцікавіших будівель Євпаторії, нинішня адреса якої – вулиця Революції, 41. Будинок був зведений наприкінці ХІХ ст. Його архітектор, на жаль, невідомий, а от фасад прикрашений монограмою АШ – за ім’ям власника. Цей будинок Аарон Шакай здавав у оренду. Одним з його орендарів був З’єднаний банк. Тут таки жив і керівник відділення цього банку, гласний міської думи А. П. Худокормов. Бурхливого 1917 р. в будинку Шакая розташовувалася редакція газети “Голос Євпаторії”, а в 1920-х рр. – прикордонний відділ ОГПУ.

Будинок нагадує й про зв’язок Криму з українською культурою: в 1891 р. у ньому мешкала Леся Українка. Про це повідомляє мармурова меморіальна дошка, встановлена в 1952 р.

ЯК КАРАЇМИ ПРИКРАШАЛИ ЄВПАТОРІЮОднак подальша доля цього будинку викликає занепокоєння. З 1960-х рр. і до недавнього часу там розташовувався міський суд. В 2010 р. міська рада Євпаторії передала будинок в оренду Харківському національному університету внутрішніх справ. Планувалося, що тут буде філія цього навчального закладу, в будівлі вчитимуться курсанти. Але настав 2014 р., і нині будівлю кинуто напризволяще, там знайшли прихисток маргінали, на другому поверсі не так давно сталася пожежа. Не виключено, що будинок Аарона Шакая готують до зносу, а ділянку під ним – під забудову.

Поштівка з зображенням готелю Бо-Ріваж
Поштівка з зображенням готелю Бо-Ріваж

На жаль, така ж доля може спіткати й іншу видатну споруду Євпаторії, розташовану поруч, на вулиці Революції, 45 – певно, найвишуканішу будівлю міста, колишній готель Beau-Rivage (“Бо-Ріваж” – “Красивий берег”). Він зведений у стилі раннього декоративного модерну. Архітектор точно не відомий, але краєзнавці переконані, що автор споруди – головний архітектор Євпаторії Адам Людвигович Генріх. Замовником і власником готелю був караїм Йосиф Якович Нейман. Бо-Ріваж зводився поступово, до складу нової споруди було включено більш старі будинки, а остаточно будівництво закінчено в 1915-1916 рр. Рясний, якщо не надмірний декор, оригінальні віконні рами і балконні ґрати, фронтони, прикрашені скульптурними зображеннями жіночих голів, каміни всередині – тут все мало виглядати розкішно, свідчити про респектабельність і комфорт. На першому поверсі була цукерня. Але епоха стрімко змінювалася. Ще в 1916 р. міський голова Семен Езрович Дуван тут пригощав чаєм імператора Миколу ІІ разом із його оточенням, а вже за два роки, в лихі часи громадянської війни, власника споруди вбили, і в ній розташувався військово-революційний комітет та Євпаторійська рада робітничих, солдатських і селянських депутатів. А далі – що тільки там не перебувало: відділення Держбанку СРСР, трудовий колектив шаповалів, промислове товариство кравців “Відповідальна праця”, правління й контора євпаторійського товариства споживачів “Робітник”. Після 1945 року – Кримський обласний технікум фізичної культури, школа робітничої молоді, торгово-кулінарне училище, й нарешті в пізній радянський і пострадянський час колишній готель Бо-Ріваж був пансіонатом Орбіта. Та нове лихоліття, що розпочалося в 2014 р., не віщує пам’ятці нічого доброго. Вона закинута, руйнується, й являє загрозу для перехожих. Євпаторія нині переживає явно не найкращі часи, але й такі часи колись минають.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Олександр Дзюба

Автор культурологічних матеріалів, голова Харківської караїмської громади, історик

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: