Голова уряду Півдня Росії Олександр Кривошеїн, генерал-лейтенант Петро Врангель і начальник його штабу Павло Шатілов. Крим, Севастополь, 1920 рік. Архівне фото з відкритих джерел.
/

Господарський стан Криму в 1920 році

Почати

У квітні 1920 р. почалася радянсько-польська війна. Можливості воювати на два фронти у Червоної армії не було, а тому було ухвалено рішення про припинення наступу на Крим. Це дало уряду Врангеля змогу зміцнити свою владу.

З початку перебування на посаді верховного правителя Врангель зайнявся створенням законодавчого органу влади. Під його керівництвом виникла Рада начальників управління при Головнокомандувачеві Збройних сил Півдня Росії. 9 квітня П. Врангель оголосив склад новосформованого уряду Півдня Росії. Головою уряду та помічником П. Врангеля став О. Кривошеїн, начальником управління закордонних справ – П. Струве, начальником управління юстиції – М. Таганцев, начальником військового управління – генерал-лейтенант В. Вязьмітінов, начальником морського управління – адмірал М. Саблін, начальником управління торгівлі і промисловості – В. Налбандов, міністром-начальником управління фінансів – М. Бернадський, начальником управління внутрішніх справ – С. Тверський, начальником управління землеустрою – Г. Глинка. Державним контролером було призначено Н. Савича.

Першим заходом уряду Врангеля був наказ про видачу робітникам Севастополя з інтендантських складів продовольства. Було збільшено оклад чиновників.

20 травня, перед початком наступу в Північній Таврії, П. Врангель видав відозву, в якій зазначалося, що російська армія йде звільняти рідну землю від «червоної нечисті». Водночас барон обіцяв повністю пробачити всіх, хто «заблукав», якщо вони повернуться до Білого руху.

25 травня з’явився наказ про порядок повернення землі власникам. В ньому зазначалося, що землею має володіти «на засадах міцно закріпленої приватної власності якомога більша кількість осіб, які можуть вкладати в неї свою працю». Посередником між великими землеволодіннями та новими власниками мала бути держава. Передбачався викуп у землевласників землі державою, після чого вона мала передаватися у власність селянам. Маєтки, площа яких дорівнювала 400-600 дес., викупу не підлягали. Ціна десятини землі встановлювалася у розмірі п’ятикратної вартості середньорічного врожаю з десятини. Для викупу надавалася розстрочка на 25 років. Однак «Закон про землю» залишився майже нікому не відомим на всій території Криму. Його текст було надруковано у невеликій кількості примірників.

Розв’язання земельного питання у світлі подій, що розвивалися, було б дуже важливим. Але цей закон був пристосований до умов мирного часу, а не громадянської війни. Учасник його розробки В. Оболенський писав: «Я глибоко переконаний і зараз, що коли б земельний закон, хоча б у тому вигляді, в якому він був виданий генералом Врангелем 25 травня 1920 р., був виданий генералом Денікіним 25 травня 1918 р. – підсумки громадянської війни були б зовсім іншими».

Втілення в життя цього закону зустріло багато перешкод. Не в останню чергу через побоювання селян вкладати працю в землю, яку невдовзі знову відберуть. Адже, за словами М. Бунегіна, вони казали: «Все одно – прийдуть більшовики і все відберуть». С. Бабахан зазначав, що «червоно-зелені» партизани розповсюджували серед селян листівки, в яких залякували тих, хто бажав купити собі землю: «Наприкінці (листівки, – авт.) був наказ, щоб жодна людина не наважувалася йти на вибори до земств і не насмілювалася через врангелівські посередницькі комісії купувати землю; що ті, хто зараз за врангелівські папірці куплять землю, будуть занесені у спеціальний список і після приходу радянської влади у них заберуть як куплену землю, так і власну».

Господарський стан півострова був важким. Тимчасове «володарювання» різних урядів, які змінювали одне одного і не турбувалися про розбудову економіки, призводило до тотального вивозу всього, що тільки можна було вивезти. Такий стан зберігався й після приходу до влади Врангеля. За даними митниць, за перше півріччя 1920 р. через Євпаторійський порт було вивезено 20 тис. пудів ячменю, 50 тис. пудів солі, майже 3 тис. пудів вовни.

Брак продуктів невдовзі призвів до нового спалаху епідемій холери, тифу, цинги та ін. Паперові гроші швидко знецінювалися. З лютого до жовтня 1920 р. було випущено нових грошей на суму майже 157,5 млрд руб., а з 15 жовтня до 15 листопада ще додатково на суму в 115 млрд руб.

Швидке знецінювання грошей спричиняло зростання цін на продовольчі товари.

Згідно з підрахунками, зробленими профспілкою Криму, прожитковий мінімум у квітні 1920 р. дорівнював 61 072 руб., а в жовтні – вже 534 725 руб.

Таким чином, становище на півострові протягом 1920 року різко погіршувалося. Особливу небезпеку становив той факт, що погіршувалося воно у багатьох напрямах одночасно: як у економічному, так й у політичному та національному…

Тетяна Бикова

Кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: