Кіммерік
Античне місто Кіммерік
///

Городище Кіммерік та стела з рунічним написом

Почати
Кіммерік
Античне місто Кіммерік

Античне місто Кіммерік засноване переселенцями з Греції,  згадується в кількох античних джерелах. Кіммерік знаходиться на Керченському півострові на морському узбережжі на південь від Пантикапеї, між горою Опук та Кояшським озером. Гора Опук висотою 183 метри, має форму плато з уривчастими ступінчатими краями, зручне для укріпленого поселення. Місто не було самостійним полісом, а входило до Боспорського царства.  Довгий час існувала помилкова гіпотеза, що місто мало «кіммерійське» походження, але кіммерійці не будували довгочасний поселень міського типу, вони вважаються войовничим народом.

Кіммерік, був добре укріплений як форпост. На східному схилі гори збереглися сліди оборонної стіни товщиною до трьох метрів, на краю вершини знаходяться залишки Акрополя. З південної сторони розташовувалось основне поселення з кам’яними мурами та вежами. Поруч знаходиться скелястий пагорб, на якому перебував ще один Акрополь. Разом вони представляли укріплений район площею близько трьох кілометрів.  Їх  залишки вперше описав П. Дюбрюкс у 1820-і роки, пізніше археологічні дослідження проводили радянські та українські науковці. Ймовірно вони вивчали кілька різночасових поселень, поміж  яких Кіммерік був основною ділянкою дослідження. Існує припущення, що в давні часи була розташована гавань. Були знайдені залишки поселення бронзової епохи.

Вироби з кераміки та кремнію свідчать про давню традицію катакомбної культури. Найбільш рання давньогрецька кераміка у Кіммеріку датується V ст. до н. е. За написом, знайденим в Афінах, можна  припустити, що маленьке містечко напочатку існувало незалежно, і в 430 роки до н. е., було у складі 1-го морського союзу, відомого як Делоський, разом з Німфеєм та ін. Пізніше було у складі Боспорського царства до його руйнування наприкінці ІІІ ст. н.е. Під час археологічних досліджень були знайдені: залишки водойма з мозаїчним гальковим дном; руїни споруди І-ІІІ ст. н.е., приміщення яке слугувало місцем, де молотили борошно (вручну), та складом зерна; залишки великого двоповерхового будинку того ж часу;  підвал, невеличкого розміру, без архітектурних прикрас, в якому були збереглися залишки величезних амфор, які зазвичай використовували для зберігання і транспортування зерна, вина, олії; частина вулиці з кам’яним водостоком. На одному з подвір’їв, розкопані три зернові ями, глибиною до 6,5 метрів, та діаметром дна 4,5 метри, розраховані на тривале зберігання зерна. Їхні горловини заввишки до двох метрів, викладені каменем, скріпленим свинцем та накриті плитами з круглими отворами-продухами.  Скоріш за все, Кіммерік був торговим та землеробним центром. Фортеця  Акрополя зі східної сторони частини плато опук була побудована в І ст. до н. е. та існувала до ІІ-ІІІ ст. н. е., складаючи, ймовірно, систему з Узурланським валом. У IV ст. цей район став прикордонним між володіннями Херсонеса та Боспору. В цей час на горі було відновлено або збудовано цитадель, в Акрополі, з південної сторони, яка функціонувала, майже до VI ст.

У гроті під цитаделлю була знайдена стела з рунічними знаками, яка датується кінцем IV ст.

Кіммерік
Стела з зображенням хреста у крузі та написом під ним

Стела з зображенням хреста у крузі та написом під ним,  скоріш за все  рунами старшого футарка. Перший знак визначений як ретроградна руна Thurisar. Другий, ідентифікують як Perth. Третій пов’язують з руною Raido. Четвертий розглядають як руна Ansuz. Тлумачення напису може вказувати на їх магічне використання та обумовлює відповідне призначення каменю. Дані знаки схожі на 3, 14, 5 та 4 старших рун ряду з Кюльверського каменю. Існує ще й п’ятий знак, але він значно меншого розміру, хоча зроблений тією ж технікою та навряд чи є чимось випадковим. Він схожий на шосту старшу руну з вищезгаданого каменю. Але він є нетрадиційним щодо свого напису. Дослідники вважають, що так було зроблено невипадково. Його тлумачення, як знаку, що може означати кінець напису, протирічить рунічній традиції. Таким чином, напис на опукській стелі свідчить про відхід від традиційної рунічної писемності. Це може бути обумовлено довгим сусідством з представниками іншої культури, або  виконавцю напису бракувало досвіду. Деякі дослідники вважають, що це може бути герульський напис, насьогодні, це є дискусійним питанням.

Рельєфне зображення християнського хреста у крузі на опукській стелі становить  єдину композицію. Отже напис можна розглядати в новому історико-культурному контексті, в якому старші руни, для їх використання в магічних та язичницьких культових цілей стають анахронізмом.

Найбільш рання достовірна інформація про готське населення європейського Боспору міститься у писаннях Феофана та Йона Малали. Вони описують події з хрещенням гунського царя Горда у 524-528 рр., про його вбивство та завоюванням гунами Боспору.[1] У відповідь на такі події « імператор направив апоїлата Йоана Скіфа… з великим скіфським військом, та одночасно направив в похід проти них, суходолом від Одисополя, Годилу та стратега Бадурія.[2] Йоан Малала називає військо готським, Йоан Никусський, згадує про скіфські та готські війська.[3] Таким чином готи, які вже були християнами-аріанами, могли потрапити на Керченський півострів, та оселитись там зі своїми сім’ями.

Спеціально, для перекладу Святого Письма на готську мову, в 347 році, Урфіла складає новий алфавіт. Першопочаткове значення готської абетки протиставляє його рунічному мовному ряду. Однак поєднання християнського символу та рунічного напису все ж виглядає дивним, навіть при умові існування старих культових уявлень.[4] Дискусія триває. Можливо подальші археологічні знахідки допоможуть достовірно  розтлумачити напис. В наші часи, територія урочища руйнується через обвали  та зсуви,  збереглась лише невелика частина. Можливо обвали були і в античні часи, оскільки містяни вже з давності споруджували для захисту від природного явища підпірні мури.

Кіммерік
Кіммерік укріплений як форпост. Фото Тетяни Москаленко

Заповідний режим околиць гори Опук, сприяє  збереженню комплексу Кіммеріку. Екскурсії на цю гору включені в програму відвідування заповідника. Але картина не надто видовищна. На горі можна добре розглянути залишки, колись міцної кріпосної стіни, виготовленої з майже необроблених вапнякових брил. Від вежі фортеці зберігся лише фундамент, квадрат зі стороною 4 метри, нагадує просто поглиблення в землі. Фахівці змогли визначити, що залишки однієї з веж, ймовірно були давнім маяком, знайдена вирубана ніша, де було зручно розводити багаття. Спеціалістам-археологам знайдеться ще чимало роботи на урочищі Кіммерік.

У лютому 2018 року, в анексованому Криму, військовими Російської Федерації на Опукському полігоні, були проведені чергові воєнні навчання, а саме практичне метання бомб по наземним цілям. Подібні дії завдають шкоди екосистемі та руйнують ландшафт.

Архітектурний комплекс Кіммерік має державний обліковий номер: 1220-Н.

[1] Чичуров И.С. Византийские исторические сочинения: «Хронография» Феофана, «Бревиарий» Никифора. М., 1980.; ст. 51

[2] Там само

[3] Там само, ст. 80

[4] Шалыга Д.А. К вопросу о подлинности рунической надписи на стеле…; ст. 207

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Світлана Пугач

краєзнавець

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: