Генуезька фортеця Чембало у Балаклаві
Генуезька фортеця Чембало у Балаклаві. Фото з архіву "Голос Криму. Культура"
/

Фортеця Чембало. Наслідки окупації для культурної спадщини

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Чембало (італ. Cembalo, рос. Чембало, крим. Çembalo) — генуезька, пізніше османська фортеця в Криму збудована у XIV ст. на місці грецького поселення і візантійського форту, пам’ятка архітектури, наразі перебуває в межах Балаклавсього району (Балаклава) м. Севастополя. Назва Чембало адаптована генуезцями від грецької Симболон («бухта символів», або «Симболон Лімен»): ця назва Балаклавської бухти та  поселення на її березі відома з римських часів. Ансамбль фортечних споруд розташований на вершині та схилах гори Фортечної (Кастрон), яка височіє над входом до довгої та зручної для кораблів Балаклавської бухти. Нині напівзруйнована — збереглися залишки оборонних та підпорних стін, чотирьох башт, донжон і залишки християнського храму біля входу в бухту. Фортеця Чембало — головна історична пам’ятка Балаклави, одна з найцікавіших пам’яток історії та археології Криму.[1]

У 2010 році Україна внесла до Попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО об’єкт «Генуезькі торгові пости та фортифікації — від Середземного до Чорного морів», складовою якого є і Чембало/Балаклава. З 2011 року Україна розробляла цю номінацію спільно з Італією; до них пізніше приєдналися Туреччина та Греція. Через тимчасову окупацію Криму Росією у 2014 році ця робота припинена.

Захоплення та нищення української спадщини. Моніторинг подій

В період 2014-2021 років фахівці Державного Ермітажу (група осіб під керівництвом заступниці генерального директора Державного Ермітажу, головної хранительки музейної колекції Державного Ермітажу Адаксіної С.Б.) під виглядом «археологічних досліджень» незаконно провели розкопки на об’єкті культурної спадщини України в Криму – Генуезькій фортеці «Чембало», під час яких із пам’ятки незаконно вилучені археологічні артефакти.[2] Завдано шкоди старовинним зразкам давньогрецької, генуезької, вірменської, турецької та інших культур.

Так звані «археологічні дослідження» проведено за участі створеного окупаційною владою «державного історико-археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський». У липні 2017 р. «відкриті листи» на них отримували вже згадана Світлана Адаксіна (06.07 – 15.09.2017 р.)[3]  та «молодший науковий співробітник філії «Фортеця Чембало» федеральної державної бюджетної установи культури Державний історико-археологічний музей-заповідник Херсонес Таврійський» Михайло Ступко (21.07.2017 – 01.03.2018 рр.).[4] 16 жовтня 2017 р. Михайло Ступко отримав черговий «відкритий лист» до 28 грудня 2017 р.[5]

2014

Незаконна діяльність проводилася на захід від Брамної башти, в напрямку фортеці Святого Миколая, на ділянці 160 кв. м на висоті приблизно 46–53 м над рівнем моря. На трьох штучних терасах розрито руїни середньовічного храму, двох житлових чи господарських будівель, залишки давньої крепіди. На другій терасі відкриті руїни храму площею 5,1 × 8,4 м. У завалах було виявлено 15 вірменських надгробків доби пізнього середньовіччя (XVI–XVII ст.): один з них виготовлений з білого з сірими прожилками мармуру, решта – зі щільного нумулітового вапняку. На фрагментах збереглися виконані у рельєфі зображення хрестів (деякі підфарбовані червоною фарбою), деінде наявні епітафії вірменською мовою. Під долівкою храму були виявлені рештки приблизно 40 похованих дорослих та дітей. На північний захід від храму були виявлені сліди дороги XIV–XV ст., ширина полотна – 2,2–2,3 м., а також основа підпорної стіни, складеної з буту на вапняковому розчині. У розвалі крепіди були виявлені фрагменти червоноглиняної полив’яної кераміки XIV–XV ст. та фрагменти білої вапнякової штукатурки зі слідами фрескового розпису, які можуть бути ідентичними до фрески Богоматері Одигітрії (1330–1340 рр.), виявленої у 2004 р. у барбакані Брамної башти. У полотні дороги була розрита траншея з фрагментами керамічного водогону, що міг бути прокладений до консульської вежі Святого Миколая. На зазначеній ділянці було розрито ще один храмовий комплекс, забудова на якому могла вестися у XIV–XVIII ст.[6]

2015

На захід від раніше виявленого храму розрито провулок завширшки 0,8–1,3 м та невелике господарське приміщення, на північному сході було частково відкрито монументальну будівлю XV ст. розміром близько 10 × 12 м. Біля притвору було виявлено цілу мармурову прямокутну плиту розміром 0,40 × 0,20 × 0,05 м, на лицьовій стороні якої збереглися хрест і трирядковий напис вірменською мовою; також було виявлено 16 поховань, на одному з надгробків було видряпано зображення «вавилону». З пам’ятки також незаконно вилучено 48 монет, найбільш ранній номінал – «деньга» Російської імперії 1761 р.[7]

2016

Розрито стіни ще однієї великої кімнати. На відкритій ділянці дороги були виявлені уламки керамічних виробів та монети 2-ї половини XIV – XV ст. Розрито фундаменти трьох приміщень XV–XVII ст., генуезького та османського часів.[8]

2017

Вибрано культурний шар всередині башти 5. Незаконно вилучено велику кількість залізних виробів – 8360 фрагментів і цілих пластин від латинського обладунка типу «бригандина», 1655 уламків і цілих арбалетних болтів, 507 турецьких наконечників стріл, 49 залізних кутих ядер від бомбард XV ст.[9]

2018

Незаконні роботи на декількох ділянках пам’ятки. Площа робіт у розкопі 1 склала 150 кв. м за глибини шару 0,15-1,20 м. З зовнішнього південно-східного боку апсиди храму вскрито раніше не досліджувану ділянку. Нижче, на розкопі 2, площею 150 кв. м, розрито будівлі генуезького (1345-1475 рр.) та османського (1475-1771 рр.) періодів існування Чембало, а також розкрито руїни стін великого будинку, спорудженого не раніше 1380-х рр.[10]

2019

Розрито велику будівлю генуезької доби (2-га половина XIV – XV ст.) та будівлю пізньоосманських часів (XVII–XVIII ст.), а також – руїни трьох приміщень. З пам’ятки незаконно вилучено фрагмент бронзової візантійської кадильниці XI–XII ст.: ажурний фрагмент (частково обламаний) із порожнинами, що по контуру імітують тварин, у центрі композиції невеликий круглий медальйон, на якому зображено святого воїна зі щитом і списом (ймовірно, образ святого Георгія).[11]

До незаконної діяльності на пам’ятці «Чембало» (м.Севастополь, Україна) залучені національні заклади науки і культури Російської Федерації, зокрема федеральна бюджетна установа культури «Державний Ермітаж», до якої Указом Президента України від 14 травня 2020 року №184 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а також інституції, що створені окупаційною владою.

Дії окупаційної влади, що виразилися в незаконній експропріації, незаконних археологічних розкопках, під час яких вилучено археологічні артефакти є порушенням міжнародного гуманітарного права.

Зазначені дії Російської Федерації разом з іншими діями держави-окупанта у своїй сукупності можуть складати воєнний злочин у вигляді широкомасштабного руйнування і привласнення культурних цінностей, не виправданого воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Група експертів з моніторингу Регіонального центру прав людини,

робоча група експертної мережі «Кримська платформа – гуманітарна політика»

 _______________________________________________________

[1] Чембало (фортеця). Вікіпедія. Востаннє відредаговано о 23:18, 13 січня 2021. Режим доступу: https://archive.is/7d5v7

[2] Южно-Крымская экспедиция. Государственный Эрмитаж. Режим доступу: https://archive.is/3ko4B

[3] Приказ Министерства культуры РФ от 6 июля 2017 г. № 1137 «О выдаче разрешений (открытых листов) на проведение работ по выявлению и изучению объектов археологического наследия». Режим доступу: https://archive.is/u9bHs

[4] Приказ Министерства культуры РФ от 21 июля 2017 г. № 1238 «О выдаче разрешений (открытых листов) на проведение работ по выявлению и изучению объектов археологического наследия». Режим доступу: https://archive.is/LejJQ

[5] Приказ Министерства культуры РФ от 16 октября 2017 г. № 1743 «О выдаче разрешений (открытых листовна проведение работ по выявлению и изучению объектов археологического наследия». Режим доступу: https://archive.is/jtTP0

[6] Отчет Государственного Эрмитажа. 2014 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2015. – 244 с. : ил. – С. 164-165. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/0868d170-3ae8-4699-8e41-9f644a0a0f73/%D0%9E%D1%82%D1%87%D0%B5%D1%82+%D0%93%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%AD%D1%80%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%B6%D0%B0+2014.pdf?MOD=AJPERES&CONVERT_TO=url&CACHEID=ROOTWORKSPACE-0868d170-3ae8-4699-8e41-9f644a0a0f73-l4fSHkd

[7] Отчет Государственного Эрмитажа. 2015 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2016. – 200 с. : ил. – С. 130. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/c6c40776-75e6-449e-843c-47a7fed28774/otchet_2015.pdf?MOD=AJPERES&amp%3BCONVERT_TO=url&amp%3BCACHEID=ROOTWORKSPACE-c6c40776-75e6-449e-843c-47a7fed28774-m1kGC20

[8] Отчет Государственного Эрмитажа. 2016 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2017. – 204 с. : ил. – С. 137-138. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/f93842af-ecd8-4446-a954-3d66054e15c4/report2016r.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-f93842af-ecd8-4446-a954-3d66054e15c4-lZjycIk

[9] Отчет Государственного Эрмитажа. 2017 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2018. – 216 с. : ил. – С. 154. – Режим доступу:

https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/7b60549f-4fe9-4878-bb3f-4f45626e7591/%D0%9E%D1%82%D1%87%D0%B5%D1%82+%D0%93%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%AD%D1%80%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%B6%D0%B0+2017.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-7b60549f-4fe9-4878-bb3f-4f45626e7591-muIYRB2

[10] Отчет Государственного Эрмитажа. 2018 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2019. – 228 с. : ил. – С. 154. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/c9220123-12be-47bf-924f-beae36983491/otchet_2018.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-c9220123-12be-47bf-924f-beae36983491-mWT9VLJ

[11] Отчет Государственного Эрмитажа. 2019 / Государственный Эрмитаж. – СПб. : Изд-во Гос. Эрмитажа, 2021. – 244 с. : ил. – С. 179. – Режим доступу: https://www.hermitagemuseum.org/wps/wcm/connect/4d36cdb4-263a-47fe-b419-cfd9d4b00347/otchet19.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-4d36cdb4-263a-47fe-b419-cfd9d4b00347-nz6QdmO

________________________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: