Молебень біля кафедрального собору в Сімферополі, лютий 2014 року,м. Сімферополь, Крим. Фото з архіву ІА "Голос Криму".
/

Дискримінація Православної церкви України в окупованому Криму – удар Росії по правам віруючих та кримських українців (продовження)

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Під час захоплення Криму архієпископ Климент 20 березня 2014 р. у Сімферополі проводив із так званим «радником голови Ради міністрів АРК з питань оборони і безпеки» Ігорем Стрелковим (полковником ФСБ Гіркіним) переговори щодо звільнення з полону парафіян А. Щекуна і А. Ковальського. Під час них було також отримано документ за підписом Стрелкова, в якому йшлося про те, що «будь-які дії, спрямовані на незаконне вилучення власності УПЦ КП та її окремих представників на території республіки, що не пройшли погодження з апаратом Голови Радміна РК будуть розглядатися як незаконні». Цей документ дещо пригальмував у 2014 р. наступ з боку російської окупаційної адміністрації на майнові права Кримської єпархії УПЦ КП, хоча, звісно, не зупинив його.

Якщо у 2014 р. окупаційна влада спочатку захопила, як мінімум, два храми УПЦ КП у АР Крим і Севастополі з допомогою російських військ і парамілітарних формувань, то у подальшому вона перейшла до протиправного використання адміністративних і квазісудових механізмів (нелегітимних судових структур Криму). Через відсутність реєстрації в окупаційних органах влади церкві села Островське Первомайського району відімкнули електропостачання, посилаючись на ту ж причину намагалися заборонити звершення богослужінь громаді УПЦ КП в Євпаторії. Частина бізнесменів та підприємств вимушені були відмовитися, очевидно, під тиском окупантів від фінансової підтримки громад віруючих або надання їм на умовах оренди приміщень для звершення богослужінь. Зокрема, через тиск на суб’єктів господарювання, які надавали приміщення в оренду для культових потреб, та парафіян УПЦ КП/ПЦУ загалом закрили парафії у Керчі, Красноперекопську і Саках. Це стало одним із суттєвих факторів скорочення чисельності структур УПЦ КП в окупованому Криму.

У квітні 2014 р. нелегітимна «Державна Рада Республіки Крим» своїм рішенням підтвердила право Кримської єпархії УПЦ КП на користування до 2050 р. приміщеннями в Сімферополі, де розташовані кафедральний собор, єпархіальне управління та інші церковні структури. Відкритий «квазізаконний» тиск Росії через окупаційні адміністрацію та суд розпочався з 2015 р., коли «Міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим» змінило умови оренди приміщень і будівель, які були передані УПЦ КП в користування до 2050 р., значно підвищивши орендну плату за користування нерухомим майном в м. Сімферополі по вул. Севастопольській 17-А, де знаходились Кримське єпархіальне управління, Кримський православний духовний центр, а також  кафедральний собор Святих рівноапостольних Володимира та Ольги, ще одна церква, та розпочали судовий процес.

Представники Кримської єпархії УПЦ КП вимушені були звернутися до «Арбітражного суду Криму» (окупаційна російська нелегітимна з точки зору міжнародного права і законодавства України структура), щоб визнати недійсним рішення кримського «міністерства» щодо частини приміщення в 112,6 кв.м, яке з 2004 р. знаходилося в користуванні УПЦ КП. Однак «Міністерство майнових і земельних відносин Криму» подало зустрічний позов. У січні 2016 р. стало відомо, що «Арбітражний суд» усі позовні вимоги представників УПЦ КП залишив без задоволення, зате зустрічну позовну заяву «кримського міністерства» суд задовольнив. У підсумку, «суддя» Соколова зобов’язала не тільки звільнити приміщення площею 112,6 кв.м на першому поверсі будівлі за адресою вул. Севастопольська 17, міста Сімферополя, а ще й фінансово «покарати» церкву. У листопаді 2016 р. представники «Фонду майна Криму» намагалися опечатати перший поверх Кафедрального собору святих рівноапостольних Володимира і Ольги УПЦ КП.

31 серпня 2017 р. так звані «судові пристави» раптово заблокували доступ до частини приміщень Управління Кримської єпархії, застосували силу до архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента, якому були нанесені тілесні ушкодження, травмовано руку, привласнили церковне майно – хрести, ікони, церковний посуд, столовий посуд із порцеляни та богемського кришталю, який був подарований церкві, килими тощо.

«Перший поверх заблокований, стоїть охорона в чорному камуфляжі – спецназ, ходить представник «фонду майна», зламані двері з боку каплиці храму Христа Спасителя, з боку вулиці зламали вже двері, – розповів архієпископ Климент, який тривалий час чекав приїзду медиків.

Окупант вирішив привласнити головний храм громади – кафедральний собор святих рівноапостольних князя Володимира і княгині Ольги в Сімферополі.

В УПЦ КП висловили обурення та протест у зв’язку з діями російських силовиків у Сімферополі.

«Наша Церква оцінює дії російських силовиків як беззаконня, порушення права на свободу совісті, гарантованого міжнародними угодами, обов’язковими і для Росії. Патріархія вважає ці події продовженням тиску окупантів на українську релігійну і національну меншину в Криму, залякуванням і спробою повністю ліквідувати Київський патріархат на півострові. Вважаємо це також помстою спецслужб окупантів за позицію особисто архієпископа Климента і за його виступи на захист політв’язнів кремлівського режиму, в тому числі кримськотатарських і українських активістів», – йдеться у відозві УПЦ КП.

Київська патріархія звернулася до державної влади України, до міжнародного співтовариства, зокрема Євросоюзу і його країн-членів, до США, Канади та інших демократичних країн, міжнародних організацій, включаючи ООН і ОБСЄ, церков і релігійних організацій з проханням «засудити напад окупаційної адміністрації на український храм у Сімферополі і вимагати від Росії припинити переслідування УПЦ КП в Криму».

У свою чергу голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров назвав напад російських силовиків на храм УПЦ КП черговим посиленням російської політики етнічних чисток на півострові.

«Варварське ставлення російської окупаційної влади до священиків і парафіян Української православної церкви Київського патріархату в тимчасово окупованому Криму, як і постійні репресії та гоніння проти мусульман Криму, є свідченням посилення Росією політики цілеспрямованого витіснення кримських татар і етнічних українців за межі Криму та їх заміни етнічними росіянами, ввезеними з материкової Росії», – заявив він.

Через два роки, у 2019, на адресу УПЦ КП в м. Сімферополі надійшов лист від «Міністерства майнових та земельних відносин Республіки Крим» про дострокове розірвання угоди оренди на приміщення, де знаходиться кафедральний собор святих рівноапостольних князів Володимира та Ольги. Підставою для виселення стала відсутність перереєстрації релігійної громади згідно з вимогами законодавства РФ. У листі окупанти вимагали від архієпископа Сімферопольського і Кримського Української православної церкви (ПЦУ) Климента у 20-денний термін підписати погодження на дострокове розірвання угоди про оренду, та протягом наступних 10 днів звільнити будівлю. «Ми сьогодні дійсно дійшли до такого стану, коли церква у Криму може бути ліквідована. Якщо буде ліквідовано центр, то відповідно оці 8 парафій, які лишились у сільській місцевості, так само припинять свою діяльність», – заявив тоді архієпископ Климент.

Причиною такої ситуації стала відмова єпархії зареєструватися на анексованому півострові за російським законодавством. Як пояснював архієрей, попри звернення до української влади, віряни так і не отримали чіткого алгоритму, як це зробити, аби не потрапити потім під переслідування вже українського законодавства за колабораціонізм. Перевезти ікони та інші цінності із собору на материкову територію України після закриття собору також не вийде, бо законодавство забороняє переміщення культурних цінностей через кордон, зауважував архієпископ.

«Міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим» у 2019 р. також подало позови до суду проти Управління Кримської Єпархії УПЦ КП (нині Православної Церкви України) щодо стягнення грошових коштів, дострокове розірвання договору оренди, спонукання повернути нерухоме майно. У червні 2019 р. окупаційний «суд» в Криму ухвалив рішення з вимогою до ПЦУ остаточно звільнити приміщення Кафедрального собору в Сімферополі. Паралельно для посилення тиску на кримських вірян ПЦУ окупаційне “міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим” без відома Кримської єпархії  розпочало “ремонтні роботи” у ньому, під час яких будівельники розібрали дах, що призвело до затоплення приміщення собору і псування майна, довкола будівлі встановили паркан, витягли двері та вікна. 24 грудня 2019 р. Верховний Суд РФ зупинив виконання судових рішень щодо повернення нерухомого майна та вочевидь виселення української релігійної громади з храму в місті Сімферополі по вулиці Севастопольська, 17-А, та затребував матеріали справи з суду першої інстанції.

4 серпня 2020 р. Верховний Суд РФ відмовився переглянути рішення про виселення громади ПЦУ з кафедрального собору в Сімферополі. Це свідчить про послідовний курс окупаційної влади на примусове позбавлення ПЦУ можливості користуватися приміщенням. Дане судове рішення засудило Представництво президента України в АР Крим. «Представництво засуджує чергові порушення держави-окупанта Росії проти Кримської єпархії Православної церкви України і її віруючих. Рішення суду, спрямоване на виселення єпархії з Кафедрального собору святих рівноапостольних Володимира і Ольги, є втіленням політики держави-окупанта щодо витіснення Української Церкви з тимчасово окупованого Кримського півострова. Росія хоче, щоб в Криму не було Української Церкви, важливого центру єднання українців. Представництво буде вживати всіх можливих заходів і дій для захисту Української Церкви», – заявив тогочасний постійний представник президента України в АР Крим Антон Кориневич.

Український адвокат Сергій Заєць назвав рішення російського суду «повною ліквідацією української православної громади в Криму. Формально, це не є геноцидом, але межує з ним», – сказав адвокат.

Після цього ганебного рішення Верховного суду Росії Київська митрополія УПЦ (ПЦУ) 5 серпня 2020 р. звернулася до Української держави, до міжнародних організацій та до демократичних країн із закликом захистити Кафедральний собор ПЦУ в Сімферополі, єпархію та релігійну громаду від знищення та постійно порушувати питання захисту прав української православної громади в Криму під час контактів з Російською Федерацією. В заяві Пресслужби Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) йшлося також про підтримку впровадження, подовження та розширення санкцій проти Російської Федерації як держави-окупанта і персонально проти співучасників релігійних гонінь – чиновників окупаційної адміністрації, суддів, співробітників поліції, судовиконавців та інших.

Виселення громади ПЦУ з Кафедрального собору святих рівноапостольних князів Володимира та Ольги у Сімферополі засудило і Міністерство закордонних справ України, яке у своєму коментарі з цього приводу заявило, що переслідування української православної спільноти в Криму спрямоване на стирання української ідентичності на тимчасово окупованих територіях та є частиною політики утисків всіх релігійних спільнот в Криму, непідконтрольних Москві.

Міністерство культури та інформаційної політики України також категорично засудило дії держави-окупанта Російської Федерації, спрямовані на витіснення Української Церкви з тимчасово окупованого Криму. В його заяві зазначається, що таке рішення фактично означає повну ліквідацію місцевої  української православної громади, що межує з геноцидом.

17 лютого 2022 р. Верховною Радою України прийнята Постанова «Про деякі питання захисту права на свободу світогляду та віросповідання вірян Кримської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та збереження приміщення Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги», в якій міститься такі пункти: 1. Тимчасово, на період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передати з власності Автономної Республіки Крим у державну власність частину майнового комплексу загальною площею 1 475,7 кв. метра, позначену у плані домоволодіння літерою «а», будівлі, розміщеної за адресою: вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015, а саме Кафедральний собор святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги. 2. Кабінету Міністрів України здійснити заходи щодо передачі Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги в державну власність.

Це довгоочікуване та лобійоване вірянами ПЦУ та активістами громади кримських українців рішення парламенту України створило правові підстави уряду держави для ухвалення рішення про передачу приміщень собору у безстрокове/довгострокове користування або власність церкви, що в свою чергу підвищить її можливості у захисті майнових прав на окупованих територіях в міжнародних судах.

15 травня 2020 р. нелегітимний «Євпаторійський міський суд» виніс рішення, яким зобов’язує ПЦУ знести храм у місті Євпаторії. Документ вручили митрополиту Клименту лише 22 липня, аби унеможливити подання апеляції на це рішення.  «Зобов’язати в солідарному порядку відповідачів общину «Неопалима Купина» й Управління Кримської Єпархії ПЦУ провести роботи по демонтажу зведеної будови, а саме: стрічкового фундаменту і зведеного на ньому будівлі з дерев’яних брусів (зруб) заввишки більше 10 метрів», – йдеться в «документі».

Архієпископ Климент зазначив, що такі рішення перейшли рамки здорового глузду. «Це всі ознаки не тільки знищення української церкви в Криму, а й те, що такі дії направлені на політичне переслідування не тільки нас – церковнослужбовців, а на політичне переслідування вірян української церкви в Криму». Він також вважає, що в даному випадку ситуація, що склалася в Криму, має мати місце на міжнародних переговорах. “Якщо влада РФ уникатиме обговорення, – значить повинна бути належна реакція та дії міжнародної спільноти. Прошу у всього світу захисту не собі, а українській церкві та вірянам нашої церкви в Криму”, – наголосив він.

Зауважимо, що Хрестовоздвиженський храм у місті Євпаторія почали будувати ще до 2014 р. і у ПЦУ на нього є відповідні документи. Неодноразові спроби знести храм вчинялися після 2014 р. Владика Климент повідомляв у ЗМІ, що ініціатором знесення церкви був заступник голови Кримського республіканського культурно-просвітницького товариства кримчаків «Кримчахлар» М. Пурим, відомий багаторічним співробітництвом із проросійськими радикальними організаціями. У 2014 р., під час того, як отець Ярослав, настоятель храму у Євпаторії перебував на Майдані, тітушки спалили купол церкви. Згодом, його було відновлено.

У липні 2012 р. Сімферопольська міська рада виділила Кримському єпархіальному управлінню 0,49 га землі під будівництво кафедрального собору Христа Спасителя. 5 травня 2013 р. зранку на виділеній ділянці землі архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Владика Климент провів хресну ходу та освятив хрест у центрі виділеної ділянки землі. Він повідомив, що проект кафедрального собору в ім’ї Христа Спасителя вже готовий. Християни зі Львова подарували кримським віруючим дерев’яну церкву, пам’ятник західноукраїнського дерев’яного зодчества, яка мала бути доставлена у Сімферополь і встановлена на цьому місці. Проте після окупації Криму цю ділянку фактично було відібрано, оскільки спочатку замість собору окупанти там хотіли побудувати будинки для службовців ФСБ, а потім ледь не передали її іншій конфесії.

Отже, впродовж 2014 р. у єпархії ПЦУ в Криму були протиправно силою вилучені Покровський храм у с. Перевальне та храм Апостолів Петра і Павла і Святителя Миколая у м. Севастополі. Окрім того, окупаційна влада ініціювала судові процеси, в межах яких підконтрольні окупантам суди ухвалили рішення про вилучення будівлі кафедрального собору в м. Сімферополі та знесення парафіяльного храму у м. Євпаторії.

В 2016 р. в РФ був прийнятий т.з. «Закон Ярової», який серед іншого вніс до кодексу РФ про адміністративні правопорушення нову норму, яка передбачає відповідальність за «незаконну місіонерську діяльність». Свавільне тлумачення даної норми було використане у серпні 2021 р. для адміністративного переслідування архімандрита ПЦУ Даміана за звершення Божественної літургії.

Широке використання окупаційною адміністрацією російських судових установ для спроб позбавити УПЦ КП і ПЦУ її культових та інших приміщень в Криму, інших порушень прав віруючих потребує правової оцінки та реагування громадськості, органів влади України, іноземних держав та міжнародних організацій. Понад пів 50 вірян ПЦУ з Криму персонально звернулися до Комітету ООН з прав людини щодо порушення їх права на свободу совісті та віросповідання, а також інших утисків з боку російської влади. В результаті чого цей Комітет запропонував у 2019 р. Росії не позбавляти ПЦУ приміщень кафедрального собору у Сімферополі та Кримського єпархіального управління.

У 2020 р. представники Крайової Ради Українців Криму (інституту самоорганізації кримських українців, який виник у 1918 р. і відновив свою діяльність у 2020 р.), серед яких чимало парафіян ПЦУ, створили список співробітників російських судів та силових структур, причетних до судових (квазісудових) переслідувань ПЦУ в Криму, передали його в уряд України для застосування до них санкцій. У 2021 р. Рада національної безпеки і оборони України запровадила персональні спеціальні економічні та обмежувальні заходи щодо 18 фізичних осіб, які причетні до винесення неправосудних судових рішень про відчуження майна Кримської єпархії ПЦУ.

До питання про реакцію цивілізованого світу на утиски ПЦУ в окупованому Криму

Масштабне, системне та брутальне порушення російськими окупантами в тимчасово окупованому Криму одного з фундаментальних прав людини – права на свободу совісті та віросповідання –  звісно, не могло не привернути увагу цивілізованого світу до цієї проблеми. Ось лише деяки приклади реагування важливих міжнародних організацій та держав на дискримінацію кримських вірян ПЦУ.

У січні 2020 р. відбулися зустрічі митрополита ПЦУ Епіфанія та архієпископа Кримської єпархії ПЦУ Климента з держсекретарем США Майком Помпео, під час яких було повідомлено про порушення в Криму релігійної свободи і права на віросповідання, утиски ПЦУ. «Я подякував держсекретарю за ту велику допомогу, яку надають українцям Криму США. Допомога полягає в тому, що нас підтримує уряд США на всіх заходах, які відбуваються в світі, завжди озвучується проблема існування Української православної церкви (ПЦУ) в Криму. Держсекретар тримає цю проблему під своїм особистим контролем», – розповів архієпископ Климент.

В серпні 2019 р. під час засідання Ради Безпеки ООН за формулою Арріа щодо захисту релігійних меншин в умовах збройних конфліктів тимчасовий повірений України при ООН Юрій Вітренко також звернув увагу, що агресія в Криму «супроводжується систематично дискримінацією, переслідуванням та катуванням, які грубо порушують права українських громадян в Криму на релігійному ґрунті».

В лютому 2020 р. тодішній міністр закордонних справ України В. Пристайко під час виступу в Нью-Йорку на 74-й сесії Генеральної асамблеї ООН розповів, що анексія Криму Росією призвела до ще однієї форми дискримінації. «Я маю на увазі тяжке становище мусульман, кримських татар, а також Православної церкви України. Ми вважаємо, що питання релігійних свобод додатково повинне розглядатися Асамблеєю і вітаємо відповідні ініціативи партнерів», – заявив міністр.

ООН у грудні 2016–2020 рр.  схвалила 5 резолюцій про ситуацію з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь. Основна увага в них приділена політв’язням, переслідуванням українських і кримськотатарських активістів у Криму, тортурам і незаконному ув’язненню, переслідуванням релігійних меншин, обмеженням свободи совісті, свободи слова. ООН засуджує ці та інші факти порушень прав людини Росією на окупованому українському півострові і окремо зазначає, що Росія не виконала вимоги попередніх резолюцій, а ситуація з тих пір лише погіршилася.

Окрім ООН піднімали питання дискримінації УПЦ КП/ПЦУ в Криму, порушення прав її парафіян і кліру у своїх офіціійних документах Рада Європи, ОБСЄ та інші міжнародні організації. Одним з потенційно дієвих механізмів захисту їх прав є рішення міжнародних судових інстанцій. Наскільки відомо, відповідні звернення до них як від вірян  і церковних структур, так і Української держави направлені вже кілька років тому. Сподіваємось, що ухвалені судові рішення допоможуть зберегти Кримську єпархію ПЦУ, її громади та майно, а з часом дозволять компенсувати завдану окупантами шкоду та притягнути до відповідальності організаторів утисків цієї релігійної організації, порушення прав її вірних.

10 лютого 2022 р. в Українському домі у Вашингтоні відбувся Круглий стіл «Релігійні переслідування на окупованих територіях Донбасу та Криму». В ньому взяли участь представники найбільших правозахисних організацій США у сфері релігії та свободи слова, таких як International Religious Freedom, ADF international, Baptist World Alliance.

Семюель Браунбек, посол США з питань міжнародної релігійної свободи (2018-2021), який дуже добре ознайомлений ситуацію в Україні та неодноразово відвідував Київ, сказав: «Релігійна свобода є фундаментальним правом, а не предметом обговорень чи шантажу. На жаль, в часи агресії, Росія показує своє справжнє, не демократичне обличчя, і це потрібно зупинити. Тому ми тут, проводимо цю робочу зустріч».

16 грудня 2019 р. два американських конгресмена Джо Вілсон і Еммануель Клівер 16 грудня 2019 р. внесли проєкт закону щодо підтримки свободи віросповідання в Україні, зокрема й в окупованих Криму і частині Донбасу.

У березні 2020 р. Комітет із закордонних справ Палати представників Конгресу США підтримав законопроект «Про підтримку релігійної свободи в Україні», метою якого є протистояння порушенням Росією релігійних свобод на окупованих територіях України на Донбасі та в Криму. В ньому чітко зазначається, що Росія несе відповідальність за порушення релігійних свобод на територіях, які вона контролює, а не лише в рамках її кордонів.

В квітні 2021 р. сенатори Роджер Вікер і Жанна Шахін знову представили двопартійний Закон про підтримку релігійної свободи в Україні (S.1310). Це супровідний законопроект до HR 496, внесений членом парламенту Джо Вілсоном і членом парламенту Емануелем Клівером, який одноголосно ухвалив комітет із закордонних справ Палати представників.

«Нинішні репресії Кремля в Україні відображають потворну главу з радянських часів, коли віруючих переслідували за їхню релігійну віру», – сказав сенатор Вікер. «Володимир Путін та його довірені особи мають зіткнутися з реальними наслідками за свої жорстокі спроби обмежити релігійну свободу українців, які страждають від цієї нещадної російської окупації».

Закон про підтримку релігійної свободи в Україні дозволить і вимагатиме від президента Сполучених Штатів розглядати особливо серйозні порушення релігійної свободи на українській території Криму та на Донбасі, а не лише порушення всередині міжнародно визнаних кордонів Росії, коли визначатиме, чи включати Росію до переліку країн, що викликають особливу стурбованість (CPC). У законопроекті підтверджується, що «політика Сполучених Штатів ніколи не визнає незаконну, спробу анексії Криму урядом Росії або відокремлення будь-якої частини української території шляхом застосування військової сили».

За цим законопроектом, американський уряд повинен здійснити певні кроки щодо країни, яка порушує релігійні свободи. Такі як публічне засудження, скасування культурних і наукових обмінів, державних та інших візитів, скасування або призупинення допомоги з боку американського уряду, приватних і міжнародних інститутів, запровадження санкцій.

Висновки

Агресивна війна Росії проти України та, зокрема, окупація Криму вкрай негативно відбилися на становищі Кримської єпархії УПЦ КП/ПЦУ. Вона опинилися серед найбільш постраждалих у 2014–2022 рр. від політики держави-окупанта релігійних організацій на Кримському півострові. Це пов’язано, з одного боку, із різким погіршенням через політику неототалітарної Росії ситуації із дотриманням прав і свобод людини, а також прав неросійських етнічних спільнот, насамперед громади етнічних українців, із витісненням окупантами з Криму лідерів та активістів цієї громади, значна частина з яких були вірянами УПЦ КП/ПЦУ, а також українських організацій, структур, органів влади, деякі з яких надавали або могли надавати підтримку цій релігійній організації у АР Крим і м. Севастополі. З іншого боку, держава-окупант послідовно проводить політику дискримінації структур УПЦ КП/ ПЦУ на тимчасово окупованій території, яка спрямована на поступове, але неухильне витіснення їх з Криму.

Така позиція Росії пов’язана, на нашу думку, насамперед з двома причинами. По-перше, Кримська єпархія ПЦУ відіграє важливу роль у збереженні і захисті ідентичності українців тимчасово окупованого регіону. Вона навіть в умовах окупації відкрито позиціонує себе як частина помісної Церкви українського народу, розвиває україномовну богослужбову традицію та молиться на службах «за Богом бережену державу нашу Україну, владу, народ та військо її», що прямо суперечить ідеології «русского мира» та російському великодержавному і шовіністичному концепту «росіяни та українці – один народ», які насаджуються путінським режимом. Окрім того, дискримінація вірян та духовенства ПЦУ є складовою загальної колонізаційної політики Росії щодо витіснення з території Криму громадян України і заселення її громадянами РФ, а також курсу на асиміляцію етнічних українців. По-друге, Кримська єпархія ПЦУ не контролюється бажаним для авторитарної російської влади чином, оскільки має релігійно-адміністративний центр поза межами неоімперської Росії, в Україні, яка інтегрується у євроатлантичну спільноту цивілізованих країн.

Серед методів дискримінації УПЦ КП і ПЦУ в Криму, які використовує держава-окупант, важливу роль відіграють інформаційно-пропагандистський, судовий (чи скоріше квазісудовий, оскільки використовуються нелегітимні російські суди в Криму), адміністративний та силовий тиск на священників та мирян цієї релігійної конфесії, протиправне відчуження її майна, насамперед, храмів. Системна політика дискримінації посилюється потужною кампанією у російських і проросійських мас-медіа, що формує у населення стійкий негативний образ Кримської єпархії ПЦУ, її кліру та парафіян. Матеріали, оприлюднені в межах даної кампанії, виправдовують дії окупаційної влади щодо гонінь на церкву і намагаються дискредитувати ПЦУ як релігійну організацію.

У результаті цілеспрямованої політики держави-агресора – Росії, з моменту окупації кількість структур цієї конфесії в Криму різко скоротилася з 2014 р. до 2021 р. з 46 релігійних громад, 2 братств і 1 монастиря до 7 громад (4 постійно функціонували в Сімферополі, Сімферопольському районі, Євпаторії, Білогорську; 3 на непостійній основі в Первомайському та Роздольненському районах), а священників – з 23 до 4 осіб (ще один клірик час від часу відвідує окупований Крим для проведення служб). Таким чином, кількість парафій під тиском окупаційної влади зменшилась у більше, ніж 6 разів, а кількість священнослужителів – майже у 6 разів. По суті, на сьогоднішній день єпархія поставлена на грань виживання.

Широкомасштабний наступ Росії на Україну у лютому 2022 р. погіршив і без того кризове становище ПЦУ у тимчасово окупованому Криму. Це пов’язано як із подальшим посиленням воєнної пропаганди та нагнітанням антиукраїнської істерії, загальним погіршенням морально-політичного клімату, так і труднощами доступу на територію півострова, який перетворений державою-окупантом на одну з найважливіших баз для здійснення агресії проти України. Через воєнні дії не мають можливості потрапити до Криму священник, який раніше регулярно відвідував свою кримську паству, а найголовніше – митрополит Сімферопольський і Кримський Климент, який станом на 24.02.2022 перебував у церковних справах в Києві.

Аналіз становища Кримської єпархії УПЦ КП/ПЦУ у тимчасово окупованому Криму показує стійку негативну тенденцію щодо погіршення її становища. Очевидно, що політика держави-окупанта спрямована не просто на порушення прав вірян цієї релігійної організації, а на поступове, але неухильне створення умов для припинення її діяльності. Якщо у перші роки після окупації АР Крим і Севастополя російська влада, ймовірно, дещо стримувала тиск на цю єпархію для того, щоб не погіршити становище структури РПЦ в Україні – УПЦ МП, то після створення автокефальної ПЦУ у 2019 р. і оголошення «самостійності і незалежності» УПЦ МП у травні 2022 р. цей стримуючий фактор зникає або суттєво нівелюється. Тому прогноз щодо майбутнього ПЦУ в Криму за умов продовження російської окупації є стабільно негативним.

Лише звільнення Криму та віновлення територіальної цілісності України дозволять повноцінно захистити права кримських вірян ПЦУ. До того моменту українськім державі та громадянському суспільству, міжнарождним організаціям та цивілізованим країнам потрібно використовувати методи, які хоча б частково послаблюють дискримінацію цієї релігійної організації – політичні заяви щодо її стану, запровадження санкцій до Росії та осіб, які організовують або беруть участь у переслідуванні ПЦУ в Криму, порушенні прав її вірян і кліру, широко інформувати світову спільноту про ці проблеми, відстоювати права кримчан-вірних ПЦУ в судах.

 

 Андрій ІВАНЕЦЬ, кандидат історичних наук

Ірина КРАСНОДЕМСЬКА,

завідувачка відділу історичних студій НДІ українознавства МОН України,

кандидатка історичних наук

 

Початок матеріалу за посиланням: https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/dyskryminatsiia-pravoslavnoi-tserkvy-ukrainy-v-okupovanomu-krymu-udar-rosii-po-pravam-viruiuchykh-ta-krymskykh-ukraintsiv/

____________________________________

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Інформаційна платформа “Голос Криму. Культура” – про Крим чесно, якісно, актуально” за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Implemented within the project “Information Platform” Voice of Crimea. Culture “- about Crimea honestly, qualitatively, actually” with the support of the Media Development Fund of the US Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the US government.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: