«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац
/

«До бога високо, до царя далеко, а Воронцов помер»

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish

Російська імперія приростала не лише сибірськими володіннями й океаном Північним. Шматочок Середземномор’я, такий екзотичний для людей з північних країв, приєднаний наприкінці XVIII сторіччя Кримський півострів вабив тодішню еліту Пітера і Москви. На цій, не схожій на безрадісні середньоросійські пейзажі, землі вони прагнули створити нову Росію…

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Знать почала забудовувати найгарніші місцини Південного Криму, не шкодуючи на це коштів. Генерал-губернатор Новоросії Михайло Воронцов був серед перших. Будівництво палацу графа Воронцова обійшлося, крім примусової праці підневільних людей (кріпаків і солдатів саперного батальйону), у дев’ять мільйонів рублів і тривало два десятиліття — з 1828 до 1848 рр.

За цей період змінилося кілька архітекторів: спочатку це були Франц Боффо (який перед цим спроектував для Воронцова палац в Одесі) і Томас Гаррісон, але згодом їх змінив Едвард Блор: історик, архітектор, реставратор, який працював для королівського дому Великої Британії.

Англофільство Воронцова вплинуло на остаточний вибір архітектурного рішення. Блор, прихильник тюдорівського стилю, вирішив поєднати цей стиль з мавританським, що мало гарно виглядати на тлі кримських пейзажів і здійснив це напрочуд вдало. Цікаво, що Блор жодного разу не був на місці будівництва, і проектував палац, спираючись лише на плани місцевості, але споруда напрочуд добре гармоніює з природним ландшафтом.

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Найцікавіше архітектурне рішення сховано під землею: мало кому відомо, що це – єдина на території України будівля, плити фундаменту якої залиті свинцем — таким чином у ті часи будівельники запобігали руйнуванню під час землетрусу, адже небезпека сейсмічної активності у ті часи, як і нині в Криму, була і лишається високою.

Головний в’їзд палацу розташовано з західного боку, він і справді західний у повному розумінні: круглі вежі, високі зубчаті стіни, вузькі вікна ніби бійниці — ви потрапляєте у ранньосередньовічний замок західноєвропейського феодала, що збудований за принципом «мій дім — моя фортеця».

Натомість південний вхід виконаний у арабському дусі: оздоблена різьбленням по гіпсу підковоподібна арка. На ній шість разів арабською мовою написано: «Немає переможця, окрім Аллаха». Виникає закономірне запитання, чим викликана поява цієї фрази на палаці, адже граф не був мусульманином. Вочевидь, Воронцов прагнув відтворити мавританський палац Альгамбра в Гранаді на півдні Іспанії, резиденцію мусульманських правителів Іспанії, де є такий напис, поєднати тим самим Захід зі Сходом.

Граф Воронцов збирав картини європейських митців. У зібраній в палаці колекції робіт західноєвропейських майстрів переважали твори художників Англії, Фландрії, Голландії, Італії, Франції. Тут є твори П. Снейєрса, К. Нетшера, Карло Маратті, Вільяма Хогарта, Джорджа Доу. У парадному вестибюлі представлено декілька парадних портретів родичів Воронцових різних майстрів (художника Річарда Бромптона та інших).

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Останньою, в 1840-х роках, збудували бібліотеку. Книгозбірня Воронцова нараховувала 25 000 томів, з яких донині збереглося лише десять тисяч. Подібні зібрання у Воронцова були і в інших його маєтках, але збереглася лише бібліотека в Алупкинському палаці, книгозбірня Одеського палацу передана університету, тифліська зникла невідомо куди, а петербурзьку розпродав син Воронцова, Семен Михайлович.

Протягом років змінювалися власники цього палацу. Він переходив у спадок від однієї гілки роду Воронцових до іншої, але після приходу в Крим радянської влади його націоналізували, і в 1921 році тут відкрили музей.

Під час окупації Криму державами Осі в Другу світову війну палац, на щастя, не зазнав жодних пошкоджень від бомбардувань чи обстрілів. Німецька окупаційна влада поставилася з певною повагою до культурної спадщини, видавши охоронний документ для музею. Вони навіть організовували екскурсії для офіцерів і солдатів рейху. Відступаючи в 1944 році, загарбники вивезли в Німеччину 537 експонатів, не всі з яких вдалося повернути. За те, що зберіг перлину архітектури, доглядач музею Степан Щеколдін був відзначений радянськими «визволителями» досить високо — отримав десять років Гулагу як колаборант німецько-фашистських загарбників.

У 1945 році в палаці розмістилася делегація Великої Британії. Саме тут 8 лютого 1945 р. було остаточно визначено кількість країн-учасниць установчої конференції Організації Об’єднаних Націй, час і місце скликання першого зібрання країн-членів ООН. Після завершення Ялтинської конференції протягом десяти років Воронцовський палац використовувався як урядова дача для високопосадовців всемогутнього тоді НКВС. Тільки з 1956 року палац знову став музеєм, і лишається ним досі. Лише його основний фонд нараховував 27 тисяч експонатів.

Палац-музей неодноразово ставав натурою для кінозйомок. Специфіка його інтер’єрів і архітектури, вписаної в кримський пейзаж, створювала ідеальні умови для творчості.

Воронцовський палац-музей уже пережив одну окупацію. Історія повторюється?

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Що робиться нині, під час окупації російської? Поєднання імперських амбіцій, нафтодоларів і безкарної корупції з безконтрольністю влади й ігноруванням цінностей демократичного суспільства — погане поєднання для культурної спадщини.

Особливо, коли окупанти не в курсі, що в Криму не завжди безхмарне небо.

Ще в листопаді минулого року почався ремонт даху палацу. Дах площею 2,5 тисячі квадратних метрів мали замінити за 60 мільйонів рублів з федерального бюджету. Покрівлю розібрали, тимчасово замінивши так званим «технічним дахом», причому слово «тимчасово» виявилося ключовим. Потрібна була остання краплина, щоб довершити ланцюжок нещасть.

Останньою «краплиною» став сильний дощ, що випав 7 червня цього року: на Південному березі Криму пройшли потужні зливи, які супроводжувалися сильним вітром. Ялтинські вулиці перетворилися на бурхливі річкові потоки. З Воронцовського палацу вітром зірвало тимчасовий дах, і залило музей так, що всередині «води було по кісточку».

Постраждали не лише стіни та інтер’єри палацу-музею, а й експонати. Нічого не повідомлялося про стан картин із колекції Воронцова та книг, зібраних у бібліотеці. На деякий час закрили для відвідувачів провідну експозицію — парадні зали головного корпусу палацу.

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Кімнати Воронцовського палацу заливає вода зі стелі

Віддуватися за федерального міністра довелося прес-службі так званого Міністерства культури РК: «Вранці 7 червня внаслідок ураганного вітру і сильного дощу частина покриття тимчасової (технологічної покрівлі) була зміщена зі свого проектного положення, що призвело до підтікання і намокання стін першого і другого поверхів головного корпусу», — йдеться в офіційному повідомленні.

«Музеєм-заповідником було вжито заходів з відключення електроживлення головного корпусу й перенесення частини музейних фондів та експонатів до інших приміщень. Прямих втрат музейних предметів не виявлено. Дощ був короткочасним, і значних пошкоджень пам’ятці архітектури ураган не завдав», — переконують речники міністерства.

«Жодної шкоди немає, прямих втрат музейних речей нами не виявлено. Було намокання стін першого і другого поверхів головного корпусу, але нічого не постраждало. Блакитна вітальня була підмочена, й один елемент ліплення відпав. Його вже відновлено і невдовзі буде повернуто на місце. З кабінетом Воронцова та рештою елементів експозиції все гаразд», — сказала Арина Новосельська, міністр культури у колабораціоністському уряді Криму.

Роботи з ремонту покрівлі палацу-музею вела фірма ТОВ «Меандр», що в 2018 році взялася за освоєння 367 млн рублів на реконструкцію споруди. Зазначимо, що саме ця фірма одночасно займається проведенням реконструкції і реставрації десятка архітектурних об’єктів на «благопріобрєтьонном» півострові. Завзяття легко пояснюється щедрістю, з якою мінкульт Російської Федерації розподіляє кошти платників податків на потреби перебудови пам’яток культурної спадщини. Тим більше, що між згаданим «Меандром» і федеральним міністром культури Володимиром Мединським підозріло глибоке порозуміння. Ця фірма отримує всі вигідні контракти за лінією федерального міністерства культури, особливо в Санкт-Петербурзі та нині вже й у Криму і Севастополі.

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Кімнати Воронцовського палацу заливає вода зі стелі

На офіційному сайті ТОВ «Меандр» авторитетно запевняють: «Дах — лише перший етап робіт. Наступний — реконструкція зовнішніх інженерних мереж. На це витратять уже 300 мільйонів рублів. Реставрують й огорожі терас. Також приведуть до ладу і парк». Парк – не менш унікальна пам’ятка, ніж будівлі палацу. Невже задля приведення до ладу повирубують столітні дерева?

А фінальний акорд узагалі вражає впевненістю в завтрашньому дні: «Роботи в межах федеральної цільової програми триватимуть у Воронцовському палаці до 2020 року».

«До Бога високо, до царя далеко, а Воронцов помер», — так казали у позаминулому столітті. У Криму ж після червневої зливи, що залила Алупкинський палац-музей, поширився вислів: «Воронцов, побачивши би, що відбувається, помер би вдруге».

Втім, сподіваймося, що окупація буде такою ж короткочасною, як і дощ, і «значних пошкоджень» не завдасть, — тоді вдасться врятувати від сучасних варварів бодай щось.

Валерій ВЕРХОВСЬКИЙ, кореспондент газети “Кримська світлиця”, журнал Пам’ятки України, 2019 рік

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Валерій Верховський

Автор культурологічних статей, журналіст газети «Кримська світлиця»

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: