«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац
/

«До бога високо, до царя далеко, а Воронцов помер»

Почати
  • This page available also in
  • English

Російська імперія приростала не лише сибірськими володіннями й океаном Північним. Шматочок Середземномор’я, такий екзотичний для людей з північних країв, приєднаний наприкінці XVIII сторіччя Кримський півострів вабив тодішню еліту Пітера і Москви. На цій, не схожій на безрадісні середньоросійські пейзажі, землі вони прагнули створити нову Росію…

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Знать почала забудовувати найгарніші місцини Південного Криму, не шкодуючи на це коштів. Генерал-губернатор Новоросії Михайло Воронцов був серед перших. Будівництво палацу графа Воронцова обійшлося, крім примусової праці підневільних людей (кріпаків і солдатів саперного батальйону), у дев’ять мільйонів рублів і тривало два десятиліття — з 1828 до 1848 рр.

За цей період змінилося кілька архітекторів: спочатку це були Франц Боффо (який перед цим спроектував для Воронцова палац в Одесі) і Томас Гаррісон, але згодом їх змінив Едвард Блор: історик, архітектор, реставратор, який працював для королівського дому Великої Британії.

Англофільство Воронцова вплинуло на остаточний вибір архітектурного рішення. Блор, прихильник тюдорівського стилю, вирішив поєднати цей стиль з мавританським, що мало гарно виглядати на тлі кримських пейзажів і здійснив це напрочуд вдало. Цікаво, що Блор жодного разу не був на місці будівництва, і проектував палац, спираючись лише на плани місцевості, але споруда напрочуд добре гармоніює з природним ландшафтом.

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Найцікавіше архітектурне рішення сховано під землею: мало кому відомо, що це – єдина на території України будівля, плити фундаменту якої залиті свинцем — таким чином у ті часи будівельники запобігали руйнуванню під час землетрусу, адже небезпека сейсмічної активності у ті часи, як і нині в Криму, була і лишається високою.

Головний в’їзд палацу розташовано з західного боку, він і справді західний у повному розумінні: круглі вежі, високі зубчаті стіни, вузькі вікна ніби бійниці — ви потрапляєте у ранньосередньовічний замок західноєвропейського феодала, що збудований за принципом «мій дім — моя фортеця».

Натомість південний вхід виконаний у арабському дусі: оздоблена різьбленням по гіпсу підковоподібна арка. На ній шість разів арабською мовою написано: «Немає переможця, окрім Аллаха». Виникає закономірне запитання, чим викликана поява цієї фрази на палаці, адже граф не був мусульманином. Вочевидь, Воронцов прагнув відтворити мавританський палац Альгамбра в Гранаді на півдні Іспанії, резиденцію мусульманських правителів Іспанії, де є такий напис, поєднати тим самим Захід зі Сходом.

Граф Воронцов збирав картини європейських митців. У зібраній в палаці колекції робіт західноєвропейських майстрів переважали твори художників Англії, Фландрії, Голландії, Італії, Франції. Тут є твори П. Снейєрса, К. Нетшера, Карло Маратті, Вільяма Хогарта, Джорджа Доу. У парадному вестибюлі представлено декілька парадних портретів родичів Воронцових різних майстрів (художника Річарда Бромптона та інших).

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Останньою, в 1840-х роках, збудували бібліотеку. Книгозбірня Воронцова нараховувала 25 000 томів, з яких донині збереглося лише десять тисяч. Подібні зібрання у Воронцова були і в інших його маєтках, але збереглася лише бібліотека в Алупкинському палаці, книгозбірня Одеського палацу передана університету, тифліська зникла невідомо куди, а петербурзьку розпродав син Воронцова, Семен Михайлович.

Протягом років змінювалися власники цього палацу. Він переходив у спадок від однієї гілки роду Воронцових до іншої, але після приходу в Крим радянської влади його націоналізували, і в 1921 році тут відкрили музей.

Під час окупації Криму державами Осі в Другу світову війну палац, на щастя, не зазнав жодних пошкоджень від бомбардувань чи обстрілів. Німецька окупаційна влада поставилася з певною повагою до культурної спадщини, видавши охоронний документ для музею. Вони навіть організовували екскурсії для офіцерів і солдатів рейху. Відступаючи в 1944 році, загарбники вивезли в Німеччину 537 експонатів, не всі з яких вдалося повернути. За те, що зберіг перлину архітектури, доглядач музею Степан Щеколдін був відзначений радянськими «визволителями» досить високо — отримав десять років Гулагу як колаборант німецько-фашистських загарбників.

У 1945 році в палаці розмістилася делегація Великої Британії. Саме тут 8 лютого 1945 р. було остаточно визначено кількість країн-учасниць установчої конференції Організації Об’єднаних Націй, час і місце скликання першого зібрання країн-членів ООН. Після завершення Ялтинської конференції протягом десяти років Воронцовський палац використовувався як урядова дача для високопосадовців всемогутнього тоді НКВС. Тільки з 1956 року палац знову став музеєм, і лишається ним досі. Лише його основний фонд нараховував 27 тисяч експонатів.

Палац-музей неодноразово ставав натурою для кінозйомок. Специфіка його інтер’єрів і архітектури, вписаної в кримський пейзаж, створювала ідеальні умови для творчості.

Воронцовський палац-музей уже пережив одну окупацію. Історія повторюється?

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Воронцовський палац

Що робиться нині, під час окупації російської? Поєднання імперських амбіцій, нафтодоларів і безкарної корупції з безконтрольністю влади й ігноруванням цінностей демократичного суспільства — погане поєднання для культурної спадщини.

Особливо, коли окупанти не в курсі, що в Криму не завжди безхмарне небо.

Ще в листопаді минулого року почався ремонт даху палацу. Дах площею 2,5 тисячі квадратних метрів мали замінити за 60 мільйонів рублів з федерального бюджету. Покрівлю розібрали, тимчасово замінивши так званим «технічним дахом», причому слово «тимчасово» виявилося ключовим. Потрібна була остання краплина, щоб довершити ланцюжок нещасть.

Останньою «краплиною» став сильний дощ, що випав 7 червня цього року: на Південному березі Криму пройшли потужні зливи, які супроводжувалися сильним вітром. Ялтинські вулиці перетворилися на бурхливі річкові потоки. З Воронцовського палацу вітром зірвало тимчасовий дах, і залило музей так, що всередині «води було по кісточку».

Постраждали не лише стіни та інтер’єри палацу-музею, а й експонати. Нічого не повідомлялося про стан картин із колекції Воронцова та книг, зібраних у бібліотеці. На деякий час закрили для відвідувачів провідну експозицію — парадні зали головного корпусу палацу.

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Кімнати Воронцовського палацу заливає вода зі стелі

Віддуватися за федерального міністра довелося прес-службі так званого Міністерства культури РК: «Вранці 7 червня внаслідок ураганного вітру і сильного дощу частина покриття тимчасової (технологічної покрівлі) була зміщена зі свого проектного положення, що призвело до підтікання і намокання стін першого і другого поверхів головного корпусу», — йдеться в офіційному повідомленні.

«Музеєм-заповідником було вжито заходів з відключення електроживлення головного корпусу й перенесення частини музейних фондів та експонатів до інших приміщень. Прямих втрат музейних предметів не виявлено. Дощ був короткочасним, і значних пошкоджень пам’ятці архітектури ураган не завдав», — переконують речники міністерства.

«Жодної шкоди немає, прямих втрат музейних речей нами не виявлено. Було намокання стін першого і другого поверхів головного корпусу, але нічого не постраждало. Блакитна вітальня була підмочена, й один елемент ліплення відпав. Його вже відновлено і невдовзі буде повернуто на місце. З кабінетом Воронцова та рештою елементів експозиції все гаразд», — сказала Арина Новосельська, міністр культури у колабораціоністському уряді Криму.

Роботи з ремонту покрівлі палацу-музею вела фірма ТОВ «Меандр», що в 2018 році взялася за освоєння 367 млн рублів на реконструкцію споруди. Зазначимо, що саме ця фірма одночасно займається проведенням реконструкції і реставрації десятка архітектурних об’єктів на «благопріобрєтьонном» півострові. Завзяття легко пояснюється щедрістю, з якою мінкульт Російської Федерації розподіляє кошти платників податків на потреби перебудови пам’яток культурної спадщини. Тим більше, що між згаданим «Меандром» і федеральним міністром культури Володимиром Мединським підозріло глибоке порозуміння. Ця фірма отримує всі вигідні контракти за лінією федерального міністерства культури, особливо в Санкт-Петербурзі та нині вже й у Криму і Севастополі.

«ДО БОГА ВИСОКО, ДО ЦАРЯ ДАЛЕКО, А ВОРОНЦОВ ПОМЕР»
Кімнати Воронцовського палацу заливає вода зі стелі

На офіційному сайті ТОВ «Меандр» авторитетно запевняють: «Дах — лише перший етап робіт. Наступний — реконструкція зовнішніх інженерних мереж. На це витратять уже 300 мільйонів рублів. Реставрують й огорожі терас. Також приведуть до ладу і парк». Парк – не менш унікальна пам’ятка, ніж будівлі палацу. Невже задля приведення до ладу повирубують столітні дерева?

А фінальний акорд узагалі вражає впевненістю в завтрашньому дні: «Роботи в межах федеральної цільової програми триватимуть у Воронцовському палаці до 2020 року».

«До Бога високо, до царя далеко, а Воронцов помер», — так казали у позаминулому столітті. У Криму ж після червневої зливи, що залила Алупкинський палац-музей, поширився вислів: «Воронцов, побачивши би, що відбувається, помер би вдруге».

Втім, сподіваймося, що окупація буде такою ж короткочасною, як і дощ, і «значних пошкоджень» не завдасть, — тоді вдасться врятувати від сучасних варварів бодай щось.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Валерій Верховський

Автор культурологічних статей, український письменник-фантаст, журналіст газети «Кримська світлиця» 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: