«Чорне золото» Криму під загрозою
Сакське озеро
/

«Чорне золото» Криму під загрозою

Почати
  • This page available also in
  • EnglishEnglish
«Чорне золото» Криму під загрозою
Сакське озеро

Протягом кількох останніх років у кримських приморських містах відбувається масова забудова набережних. Проте з часом часто-густо вони або стають довгобудами, або їхнє будівництво на півшляху заморожується. На думку деяких місцевих активістів, відбувається ця забудова не заради підвищення туристичного потенціалу кримських курортів, а задля задоволення корупційних інтересів окремих чиновників окупаційної влади. Не стало винятком і відоме Сакське грязьове озеро.

На сьогодні Сакське солоне озеро – єдине в Криму, де ведеться грязедобування. Співробітники Сакської гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції (Кримська ГГРЕС), яка була утворена ще в 1926 році, стверджують, що мулові сульфідні суміші озера за властивостями навіть перевершують грязі Мертвого моря. Так, порівняльний аналіз вмісту біологічно важливих речовин у цілющих грязях Сакського озера і Мертвого моря (за даними Харківського університету) показав, що ліпідів у Сакському озері більше в 3 рази, вітамінів – у 7 разів, амінокислот – у 2,5 раза. Саме завдяки хімічній і біологічній складовим сакська грязь впливає на різносторонню дію основних функцій і системи людини й ідеально підходить для лікування наслідків травм і захворювань спинного мозку та хребта, центральної нервової системи, жіночого і чоловічого безпліддя. Виникнення лікувальної грязі Сакського озера пов’язують з періодом утворення самого озера, а це понад п’ять тисяч років тому.

«Чорне золото» Криму під загрозоюСакське озеро складається з семи водойм, основні з яких – Східний басейн, де видобувають лікувальну грязь і ропу (сіль), і резервний Західний басейн, де законсервовано запаси грязі. Грязь витягують з дна озера за допомогою барж, після чого її використовують для лікування у місцевих санаторіях і для виробництва косметичних засобів, а сакську сіль – для ванн або саун чи для вживання в їжу. Дамби на прилеглих до озера водоймах оберігають його від опріснення паводковими і зливовими водами. За словами кримських науковців, на даний момент це єдине експлуатоване родовище лікувальних грязей і ропи в Криму. Східний і Західний басейни зберігають усі ознаки лікувального озера і не втратили своєї якості, однак через 5-10 років ці властивості можуть бути втрачені, оскільки потрібен комплекс заходів для їхнього збереження.

Після окупації Криму «нова влада» взялася за «модернізацію» півострова. Не оминула ця доля і курортного містечка Саки. У 2015 році почали реалізацію проекту під назвою «Лікувально-оздоровчий відпочинок», на який планувалося виділити близько 3,5 млрд рублів, а реалізувати його мали намір до 2020 року. Даним проектом передбачалося будівництво уздовж лікувального Східного басейну набережної протяжністю 2,2 км, будівельні роботи почали ще в 2016 році. Набережна мала плавно з’єднатися з 800-метровою дамбою між ставком Ковш і озером Чокрак, реконструкцію якої почали в 2017 році. На проектні та вишукувальні роботи сакського кластера виділили 96,7 млн руб., на будівельно-монтажні – 698,75 млн руб.

«Чорне золото» Криму під загрозою
Будівництво набережної біля Сакського грязьового озера
Проект майбутньої набережної

За задумом авторів проекту, облаштована набережна, якої біля озера ніколи не було, мала стати сучасним об’єктом, пристосованим для людей з обмеженими можливостями, і таким чином підвищити туристичну привабливість міста. Проект передбачав появу місць для прийняття сонячних ванн, спеціалізованого пляжу, велосипедних стоянок, дитячих майданчиків, фонтанів, альтанок, лавок, душових кабін та інших «благ цивілізації». Також планувалося створення зеленої зони з розарієм, дитячого мотузкового парку і навіть своєрідної історичної інсталяції. Не забули і про торговельні місця і кафе.

Тендер виграло ТОВ «Югославстройдекор», отримавши майже 800 млн рублів. Воно відповідало не тільки за будівництво набережної уздовж берега Сакського лікувального озера, а й за реконструкцію дороги між озером Чокрак і ставком Ковш, розділових дамб і вулиці Курортної та провулку Берегового. Активні роботи почалися навесні 2017 року, ввести об’єкт в експлуатацію мали в грудні 2018-го, але будівництво затягнулося. У підсумку за два роки робітниками було облаштовано будівельний майданчик, встановлено там бетонні плити, щоб важка техніка могла підійти до води, виконано монтаж арматури і побудовано бетонну стіну. І все.

Як стало відомо влітку 2019 року, підрядник не впорався з поставленим завданням – не здав об’єкт у встановлені терміни і залишив на території міста купи будівельного сміття. Через це міська влада розірвала з ним контракт і подала позов про стягнення 326 млн рублів з ПАТ «Московський індустріальний банк» за виконані банком гарантійні зобов’язання. Судова тяганина з підрядником йде й досі. В результаті торги на продовження будівництва набережної та інших супутніх об’єктів у жовтні 2019 року виграла московська компанія ТОВ «Зодчий», а термін здачі перенесли на грудень 2021-го.

«Чорне золото» Криму під загрозоюЗа словами місцевих мешканців, після майже дворічної «реконструкції» берег озера став просто звалищем, оскільки все будівельне сміття з вулиці Курортної колишній горе-підрядник звіз саме туди. Крім того, виникли проблеми і з самою дамбою, що розділяє ставок Ковш, в який тече каналізація, і грязьове лікувальне озеро, – вона просто розсипається. Якщо це станеться, то до цілющих грязей додадуться фекалії. Цю дамбу «реконструювало» все те ж ТОВ «Югославстройдекор». Причому проблеми з каналізацією тут уже траплялися – в листопаді 2018 року місцеві активісти-екологи виявили незаконний злив нечистот в озера Чокрак і Ковш. Проте тоді в міській адміністрації заявили, що стоки з’явилися через поломки колекторів і незаконні скиди. Влітку 2019-го знову лопнула каналізаційна труба і фекалії пішли в Чокрак.

Виникають питання не тільки щодо якості робіт на об’єктах, а й їхньої законності. На думку громадських діячів, Сакське озеро, грязь якого називають «чорним золотом» Криму, просто вбивається таким будівництвом. Як зазначають активісти, при затвердженні проекту екологічна експертиза не проводилася, крім того, сам проект повністю видозмінює ландшафт, що суперечить нормам Водного кодексу. Бетон, в який загортають берег озера, йде на три метри вглиб, а глибина самого грязьового озера ледь доходить до метра.

Викликає занепокоєння у містян і доцільність та законність такої споруди як променадна зона з кафе та розарієм. Адже згідно з природоохоронним законодавством цього робити не можна. Озеро – це територія, що особливо охороняється, з першою зоною гірничо-санітарної охорони, де будувати можна лише зберігаючі споруди. За їхніми словами, ні при Радянському Союзі, ні при Україні це озеро ніколи не забудовувалося. А зараз під красивим словом «берегоукріплення» ведеться забудова, але це все справляє жахливе враження. Для маленького озера це грандіозні зміни, які вже вплинули на мікроклімат.

«Чорне золото» Криму під загрозоюНа думку активістів, по всьому Криму відбувається якась афера – набережні скрізь заливають бетоном, але на стадії підпірної стіни проекти зупиняються: у всіх містах підрядники чомусь виявляються несумлінними. За словами лідера руху «Стопхлам Крим», що займається питаннями збереження екології півострова, Сергія Дубовика, існує конкретна схема: чиновники віддають кошти на проекти за відкати. Наприклад, 200 мільйонів рублів переказується на рахунок будівельної компанії, з них 150 повертається як відкат. Потім процес будівництва затягується, контракт розривають, підрядник йде, забравши з собою 50 мільйонів і залишивши купи сміття і бетон. А потім йде багаторічна судова тяганина…

Сакське озеро – єдине родовище цілющих ресурсів на півострові. На думку вчених, при дбайливому ставленні до мінеральних субстанцій невичерпний потенціал «чорного золота» Криму нестиме здоров’я людям ще багато сторіч. Проте нинішня ситуація навколо озера – ще один яскравий доказ байдужого ставлення окупантів та їхніх місцевих прислужників до природних дарів, на які так багатий Кримський півострів. Головне їхнє завдання – спустошити цей край, знищити всю його красу й унікальність.

Ігор Світличанин, «Кримська світлиця» № 9, 2020 р.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Ігор Світличанин

Автор культурологічних матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: