Будинок Юфуди Гелеловича. Фото надано автором.
/

Братське суперництво

Почати

Східна казка vs прогресивна урбаністика. Як два брати-караїми змагалися за зведення найкращого особняка Євпаторії.

Певно кожен, хто бував у Євпаторії, не оминав увагою будівлю краєзнавчого музею – цей особняк схожий на палац зі східної казки, що якимось дивом потрапив на вулицю курортного міста. У будівлі цікаве минуле, а її історія пов’язана з видатними особистостями міста й дуже шанованим старовинним караїмським родом.

Будівля на Дуванівській вулиці, 11 була зведена у 1912 р. за проєктом міського архітектора Адама Людвиговича Генріха. Він прикрасив місто майже трьома десятками споруд, багато з яких мають виняткову архітектурну цінність. Серед них: міська управа, міський театр (проєкт виконано спільно з П. Я. Сеферовим), пушкінська авдиторія, чоловіча та жіноча гімназії, євпаторійська поштово-телеграфна контора (зведена разом із іншим колегою й одноплемінником-караїмом І. М. Кефелі), православний собор святого Іллі, юдейські синагоги “Егія-Капай” та Купецька, готелі “Бо-Ріваж” і “Оріон”, кінотеатр “Лотос” (нині “Маяк”), Приморський санаторій, особняки та прибуткові будинки.

Цілком природно, що свою бурхливу творчу діяльність Адам Генріх розгорнув і на вулиці, яка на початку ХХ ст. швидко забудовувалась особняками й прибутковими будинками – Дуванівській. На семи сотнях метрів цієї вулиці нині сконцентрована величезна кількість пам’яток архітектури. Її забудова почалася у 1909 р. До того часу на її місці були лише солончаки без жодних ознак цивілізованого життя. На забудову цієї вулиці історія відвела менше десяти років. За цей час на ній стався справжній архітектурний бум. Тут постало царство модерну й новітніх архітектурних віянь. Вулиця Дуванівська – пам’ятка того, як Євпаторія перетворювалася на модний і сучасний європейський курорт.

Замовником особняку, де нині міститься краєзнавчий музей, був купець-лісопромисловець Юфуда Мордехайович Гелелович. Він народився 1876 р. й більшу частину життя мешкав у рідному місті. Мало того, що власник будівлі був караїмом, і вулиця, на якій вона розташована, з 1907 р. називається Дуванівською на честь караїма Семена Езровича Дувана, міського голови, так ще й там певний час був кабінет доктора-караїма. Напередодні Першої світової війни у будинку Гелеловича приймав пацієнтів міський санітарний лікар І. Д. Каракоз.

Юфуді Гелеловичу у своєму будинку довго жити не судилося. У 1920 р. він разом з дружиною Рахіль і сином Марком подався на еміграцію, і його сім’я осіла у Франції.

Вже з наступного року тут розташувався краєзнавчий музей. Окрема його зала присвячена караїмам Євпаторії і їх внеску у становлення міста. Цього року в липні музей святкує сторіччя з дня відкриття своїх дверей для публіки. А публіку там є чим здивувати ще до входу в приміщення.

Стиль споруди – мавританський у поєднанні з модерном, і ця вибухова архітектурна суміш одразу налаштовує на екзотичний лад. З фасаду виступають три ризоліти, геть несхожі один на один. Перший з них, з південного боку фасаду, прикрашений арочним отвором, у який вписана арка на тонких колонах з ліпними елементами. Вхід перекривають ковані ґрати. За ними – дубові двері з орнаментальним різьбленням. Такі ж ґрати балкону, що розташований ліворуч, а над ним – напівкругле вікно. Та повернемося до південного ризаліту. Вгорі його покрівля підтримується витонченими потрійними кронштейнами. Там парадний вхід до будівлі, по обидві боки якого замість левів стоять старовинні гармати. Другий, центральний ризоліт з простішим входом, але прикрашений ступінчатим склепінням з ліпниною, що нагадує міхраби мечетей; його увінчує баня, що так само нагадує архітектуру мусульманських культових споруд. Третій ризаліт зовсім скромний, дверей не має, лише вузьке вікно. До речі, вікна будівлі варті окремої поеми, вони дуже вигадливі, й усім своїм виглядом свідчать про ту модерністську епоху, коли ця споруда народилася. На самому верху особняку – димарі у вигляді мініатюрних башточок. Фасад асиметричний; по ньому видно, що архітектор мав дуже романтичний настрій, задаючи такі риси будівлі. Безумовно, це одна з вершин творчості архітектора Адама Генріха. У 1984 р. будівлю було визнано пам’яткою архітектури місцевого значення.

Варто згадати, що зовсім поруч, на тій же Дуванівській вулиці, приблизно в той же час, що й Юфуда Гелелович, звів собі будинок і його рідний брат Бераха, який народився у 1875 р. Він також був купцем-лісопромисловцем. На щастя, і його будинок зберігся за адресою Дуванівська, 5. Тож можна порівняти смаки й архітектурні уподобання двох братів. А вони дуже різні, при тому, що швидше за все автор будинку Берахи – все той же невтомний Адам Генріх. Архітектура цього будинку стримана й шляхетна. Вона стильна й урбаністична. Поєднує риси модерну й ар-деко. Риси останнього прозирають у кутових ризолітах з великими вікнами. На першому поверсі споруди вікна прямокутні, на другому – напівкруглі. Так само бачимо вишукані кронштейни під покрівлею. Особняк напрочуд гармонійний і елегантний. Як на свій час, архітектурне вирішення будівлі прогресивне, без натяку на провінційну помпезність. Там немає жодної зайвої риси. Просто взірець чудового смаку.

Доля Берахи Гелеловича і його нащадків склалася зовсім по-іншому, ніж у сім’ї його брата Юфуди. В той час, коли сім’я останнього виїхала з Криму, обставини не дозволили іншому братові вчинити так само. Бераха пішов з життя невдовзі після приходу радянської влади. Його дружина Султан бат Шемуель (її дівоче прізвище Кіскачі) залишилася одна з трьома дітьми на руках. Нова влада вигнала її з дітьми з власного будинку, і їм довелося поневірятися по родичах і знайомих, до того ж вони опинилися без документів і засобів до існування. Тим не менш усе ХХ ст. родина не покидала рідну Євпаторію. Двоє дочок Султан-ханум, яка померла у 1959 р., прожили в Євпаторії все життя, лише її син виїхав до Ленінграду. Історія цього роду триває. Можна бути певними, що й нові покоління Гелеловичів приноситимуть славу рідному місту.

 

Олександр Дзюба

Автор культурологічних матеріалів, голова Харківської караїмської громади, історик

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: