Останній кадр Археологічної експедиції – Тягинь 2020
Останній кадр Археологічної експедиції – Тягинь 2020
/////

Історична спадщина українців, литовців, кримських татар і два імперські міфи

Почати
Загальний вигляд городища і фортеці Тягинь
Загальний вигляд городища і фортеці Тягинь (скрін з монографії «На розі двох світів. Історична спадщина України і Литви на території Херсонської області»/ Київ – Херсон, Гілея, 2018 р. 72 стор)

Історія говорить, ніколи не сприймайте існуючий стан справ, як щось стигле, незмінне, інакше намалюєте собі дуже далеку від реальності картину. В першу чергу це стосується імперій. Адже імперський вік короткий. Силові поля імперій не в змозі тривалий час підтримувати цілісність територій. Непостійними, мінливими, надзвичайно рухливими є кордони імперій. Через агресивну, загарбницьку політику спочатку вони набувають тенденцій щодо розширення, а потім стрімко скорочуються. Колоси на глиняних ногах валяться, перемоги обертаються поразками. Імперії тріщать по швах і розвалюються.

У Розкопі
У Розкопі

Такими увесь час в історії були імперські утворення російсько-радянського ґатунку і сьогоднішнє не є виключенням. До того ж російська історія, диктаторських режимів демонструє постійні коливання владних маятників від жорсткого авторитаризму до реформізму, а іноді й майже безладу. Вони мають закономірний характер. Після падіння авторитарного лідера, режим змінюється. Так Івана Грозного (після божевільного царя Федора), змінив реформатор Годунов, за ним прийшла шеренга Лжедмитріїв Смутного часу. Після Петра І настала епоха палацових заколотів. Цар Микола I зазнав поразки у Кримській війні, а потім в імперії скасували кріпосництво і почали ліберальні реформи. За Сталинщиною настала відлига і засудження культу особистості. Після реакційного застою брежнєвських часів, відбулася перебудова і крах СРСР. Наразі російський маятник перебуває в лоні авторитаризму, однак скоро він хитнеться. Хронологічні рамки тимчасової окупації Кримського півострова постійно звужуються.

Слабкість імперій річ відома, тому їх архітектори додають чимало зусиль для того, щоб протриматися якомога більше часу. Доки існують імперії вони відчайдушно чіпляються за життя, використовуючи увесь арсенал засобів, у тому числі, й історичну аргументацію. Основним ідеологічним завданням імперських режимів щодо утримання анексованих територій є підтримка і забезпечення міфів про власну високу цивілізаційну місію, про спасіння світу від міфічної загрози, про тривалі історичні зв’язки, що нібито відслідковуються з глибин віків, про єдине коріння, про братні народи та інш. На підкорених землях встановлюються чисельні монументи прибульцям – «цивілізаторам», здійснюються масштабні демографічні інтервенції, реалізуються програми заохочення до колабораціонізму, місцеві жителі активно залучаються до співпраці з імперським режимом, впроваджуються й інші заходи спрямовані на зміну культурного коду місцевого населення.

Кам’яний фріз зі стіни башти сельджуцького стилю
Кам’яний фріз зі стіни башти сельджуцького стилю

Імперії гинуть і залишають після себе попіл ідеологічних конструкцій, отруєні калюжі «минулої величі», які негативно впливають на місцевий соціум, нерідко утримують його в полоні ілюзій, гальмують сучасний розвиток. Сьогодні де інде можна знайти подібний тренд, який на півдні країни ускладняється  фактором тимчасово окупованої території АР Крим.

Серед міфів, які найбільш активно використовуються імперською ідеологічною машиною можна відзначити:

  1. Міф великого спасіння, визволення. У ХVIII столітті Росія «звільняла» ці території від османів. В результаті імперія поставила перші масові експерименти з виселенням (українські козаки, кримські татари, греки Криму) й переселенням народів на спустошені території. Потім у ХІХ-ХХ століття імперія продовжила військовий рух на Стамбул під лозунгами спасіння балканських народів, безуспішно намагаючись реалізувати так званий «грецький проект». З часів заснування Херсону, з кінця ХVIII століття цей проект був стрижнем південної імперської політики і передбачав «спасіння» християнських народів від османського ярма, фрагментарну реінкарнацію Візантійської імперії, відвоювання Босфору і Дарданелл з метою встановлення над проливами військово-політичного контролю. Не випадково в Херсоні – один з перших християнських храмів, першого збудованого імперією міста – фортеці, верфі був названий на згадку головного храму Візантійської імперії, на честь Святої Софії. Імперія грала на протистоянні християнського та ісламського світів. З кінця ХVIII століття вона незмінно «спасала» світ Північного Причорномор’я від якоїсь «загрози». І у 2014 р. Росія знову під лозунгом «спасіння» Криму здійснила його незаконну анексію з використанням регулярних армійських підрозділів і контрольованих парамілітарних формувань. «Міф великого спасіння, визволення» камуфлює колонізаторську, загарбницьку політику від кінця ХVIII століття до сьогодення. Фігура воїна–визволителя російсько-імперського ідеологічного виробництва – дуже суперечлива постать з точки зору історичних реалій. Міф спасіння визволення, окрім іншого спрямований на формування почуття «вдячності» за «визволення», поневолення народів. Так, дуже сумнівним з усіх точок зору в плані отримання благ і життєвого позитиву було переселення греків з  Криму до Надазов’я. Адже жили собі, наприклад,  греки до кінця ХVIIІ століття в кримській Ялті чи Гурзуфі, а опинилися в  Надазов’ї і заснували там однойменні селища Ялта і Урзуф. Дорогою багато з них померло. Втім й досі можна зустріти у літературі ту саму «вдячність» за щедроти, якими осипали їх колонізатори переселивши з Криму під приводом спасіння, визволення.

 

  1. Міф привнесення високої цивілізації. Він не такий популярний як попередній, однак дуже поширений серед усіх держав – колонізаторів, які виправдовували власні загарбницькі цілі необхідністю впровадження якоїсь високої цивілізаційної мети. У випадку Херсонщини і принаймні степового Криму Російська імперія культивувала міф заселення степів, які до того нібито були безлюдною пустелею. І сьогодні можна спостерігати його носіїв, які стверджують, що ось таки завдяки імперії виникли міста, де нібито ніколи нічого і не було.
Кераміка сграффіто
Кераміка сграффіто, яка використовувалась у Європі в епоху пізнього середньовіччя й Відродження (скрін з монографії «На розі двох світів. Історична спадщина України і Литви на території Херсонської області»/ Київ – Херсон, Гілея, 2018 р. 72 стор)

Зазначені міфи, як і кордони імперій не стійкі і дуже вразливі структури. Вони легко нівелюються такими наочними ілюстраціями як, наприклад, сучасний проєкт дослідження археологічної пам’ятки національного значення – фортеці і городища Тягинь, яка розташована на відстані 40 км від Херсону в напрямку м. Берислав, поруч з однойменним селищем.

Варіант графічної реконструкції верхньої частини Тягинської фортеці
Варіант графічної реконструкції верхньої частини Тягинської фортеці (скрін з монографії «На розі двох світів. Історична спадщина України і Литви на території Херсонської області»/ Київ – Херсон, Гілея, 2018 р. 72 стор)

Пам’ятка досліджувалась на початку ХХ століття Віктором Гошкевичем. В 90-х рр. того ж століття тут працювала експедиція Херсонського краєзнавчого музею, в 2000-х рр. Тягинь досліджували запорізькі археологи. З 2016 по 2020 р., городище і фортецю Тягинь розкопує Південноукраїнська середньовічна експедиція інституту археології НАН України на чолі із доктором історичних наук Світланою Біляєвою за сприяння Херсонської міської громадської організації «Культурний центр Україна – Литва» (голова правління Наталія Бімбірайте).

Станом на серпень 2020 р. за підсумками проведених досліджень археологи з’ясували загальну площу історичного міста Тягинь (18 га) та фортеці (0.78 га – за плануванням нагадує легендарний Тракайський замок у Литві), дослідили прилеглу до археологічної пам’ятки акваторію Дніпра, отримали первісні матеріали щодо можливого розташування пристані та бродів, знайдено значну кількість матеріалів, що стосуються етнічної присутності литовців і кримських татар. В цьому археологічному сезоні  досліджувались стіни вежі фортеці часів Великого князівства Литовського, що збереглися заввишки 1,75 м. Також знайдено унікальний кам’яний фриз у кладці стіни, скоріше за все, сельджуцького походження, найближчі аналоги якого фіксуються, за визначенням Світлани Біляєвої, на Мангупі в Криму.

Світлана Біялєва і Наталія Бімбірайте, Археологічна експедиція – Тягинь 2020
Світлана Біялєва і Наталія Бімбірайте, Археологічна експедиція – Тягинь 2020

Фортеця і городище Тягин – перлина середньовічної історії південноукраїнського степу, унікальний об’єкт, що має прямий стосунок до історичної спадщини Великого князівства литовського часів князя Вітовта і його наступників князів литовських, кримськотатарського хана Менглі-Герая, кримських татар, османів, а також початкової доби українського козацтва.

Світлана Біляєва з учасницею Археологічної експедиції – Тягинь 2020
Світлана Біляєва з учасницею Археологічної експедиції – Тягинь 2020

Історична Тягинка руйнує «міф привнесення високої цивілізації», адже вона є свідченням урбанізації Великого степу в ХIV столітті задовго до появи російських колонізаторів. Тут існувала розвинута міська культура з водоводом, кам’яним будівництвом, художньою архітектурою. Творцями цієї культури були кримські татари, литовці й українці. Результати досліджень руйнують імперсько-радянські міфи ідеології «дикого поля», яке нібито-то існувало тут до появи Російської імперії. Історична Тягиня відігравала роль одного з яскравих культурних мостів Сходу та Заходу, діалогу осілої та кочівницької культур.

Останній кадр Археологічної експедиції – Тягинь 2020
Останній кадр Археологічної експедиції – Тягинь 2020

На противагу «міфу великого спасіння, визволення» історична Тягинка демонструє сталий розвиток торгівельно-економічних, культурних зв’язків, взаємодію між різними етнічними групами населення Великого Степу, відсутність тотальних війн, безперервної ворожнечі і «війни всіх проти всіх».

Вигляд зі стіни фортеці Тягинь
Вигляд зі стіни фортеці Тягинь

Україна йде мирним шляхом деокупації Кримського півострова. Його безумовним пріоритетом є санкційна політика. Втім, фронт загальних зусиль з відновлення територіальної цілісності держави, звісно, є набагато ширшим, і історико-культурні аспекти відіграють тут також дуже важливу роль. Історична подорож до середньовічного міста Тягинь наближає нас до відновлення територіальної цілісності держави. В історичній Тягинці я чую голос українського Криму.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду

Георгій Бянов

Дослідник історичних матеріалів, координатор Української миротворчої школи (м.Херсон)

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: